Все врут - Pianoбой

Тебе случалось быть кем-то, кем ты не хочешь?

Врать, изгаляться, просыпаться среди ночи.

Смотреть в темноту, выть на Луну.

Не понимая: это ты или кто-то знакомый.

Ты спрашивал себя хоть раз: «А, может хватит.

Надеяться, что твой рассказ опять прокатит.

Что всех на небесах рассудит старый добрый дядя.

Когда вагон докатится куда-нибудь, когда-нибудь…

А какой момент ты стал сам себе противен.

Может в тот день, когда соседских слив натырил?

Или когда не притормозив в холодный ливень.

Облил двух стариков с головы до ног, блин?!

Может в тот раз, когда улыбаясь натужно.

Ты другу впарил сгнивший «тазик» — никому не нужный?

Или когда, за деловым ужином, ты продавал родных

Отца и Мать за чёрной нефти лужу?

Может, когда расчитывая прибыли.

Ты прировнял людей к рептилиям?

Послал на гибель.

Не надо греться, не надо есть, не на надо пить им.

Включите гимн им, и запретите ныть им.

Может, когда положив ладонь на Библию.

«Я обещаю до конца дней любить её».

Ты спутал Родину со своей фамилией.

И глядя ей в глаза — ремнём задушил её.

Припев:

Все врут, друзья мои, знакомые!

Все врут и старые, и новые!

Уйду в глухую ночь из дома я.

А что изменится?

Лишь море вcпенится.

И я, сюда ещё вернусь!

И я, сюда ещё вернусь!

Ты спрашивал себя хоть раз, снова и снова.

Это я сказал или не было ни слова?

Идя по улице, оглядывался ли внезапно.

Чувствуя горячий взгляд на спине запятнанной?

Заходя в подъезд, бежал ли сломя голову,

К спасительной щёлочке света из твоего логова?

Не находя ключей, ломился ли в чей-то дом.

Зачем-то падал вниз лицом, ощущая страх плечом!

Ты видел чью-то тень на солнце в полдень.

Капли пота вытирая кулаком.

Ты слышал крики Ангелов, на центральной площади.

Парящих по Небесам паленым.

Пытался сосчитать ли, сколько там их.

— неприкаянных, но уже оттаявших?

Таких Святых, таких пламенных.

Навсегда поставленных сверху смотрящими?!

Ведь в этом уравнении, что мы решаем —

Так много неизвестных, и я не знаю.

Пусть Karma Police разберется, вызываю:

Гудок, и… никто не отвечает.

Припев:

Все врут, — друзья мои, знакомые!

Все врут и старые, и новые!

Уйду в глухую ночь из дома я,

А что изменится?

Лишь море вcпенится.

И я, сюда ещё вернусь!

И я, сюда ещё вернусь!

И я, сюда ещё вернусь!

И я, сюда ещё вернусь.

Тобі траплялося бути кимось, ким ти не хочеш?

Брехати, вигалятися, прокидатися серед ночі.

Дивитися в темряву, вити на Місяць.

Не розуміючи: це ти або хтось знайомий.

Ти питав себе хоч раз: «А може вистачить.

Сподіватись, що твоя розповідь знову прокотить.

Що всіх на небесах розсудить старий добрий дядько.

Коли вагон докотиться кудись, колись...

А який момент ти став сам собі противний.

Може того дня, коли сусідських слив натирив?

Або коли не пригальмувавши в холодну зливу.

Облив двох старих з голови до ніг, млинець?!

Може в той раз, коли посміхаючись натужно.

Ти другу впарив згнилий «тазик» — нікому не потрібний?

Або коли, за діловою вечерею, ти продавав рідних

Батька і Мати за чорної нафти калюжу?

Може коли розраховуючи прибутки.

Ти прирівняв людей до рептилій?

Послав на загибель.

Не треба грітися, не треба їсти, не треба пити їм.

Увімкніть гімн їм, і забороніть нити їм.

Може, коли поклавши долоню на Біблію.

«Я обіцяю до кінця днів любити її».

Ти сплутав Батьківщину зі своїм прізвищем.

І дивлячись їй в очі — ременем задушив її.

Приспів:

Усі брешуть, друзі мої, знайомі!

Усі брешуть і старі, і нові!

Піду в глуху ніч із вдома я.

А що зміниться?

Лише море спіниться.

І я, сюди ще повернусь!

І я, сюди ще повернусь!

Ти питав себе хоч раз, знову і знову.

Це я сказав чи не було жодного слова?

Ідучи вулицею, оглядався чи раптово.

Відчуваючи гарячий погляд на спині заплямленої?

Заходячи в під'їзд, біг або стрімголов,

До рятувальної щілинки світла з твого лігва?

Не знаходячи ключів, ломився чи в будинок.

Чомусь падав униз обличчям, відчуваючи страх плечем!

Ти бачив чиюсь тінь на сонці опівдні.

Краплі поту витираючи кулаком.

Ти чув крики Ангелів, на центральній площі.

Парячих по небесах паленим.

Намагався порахувати, скільки там їх.

— неприкаяних, але вже відталих?

Таких святих, таких полум'яних.

Назавжди поставлених зверху дивляться?!

Адже в цьому рівнянні, що ми вирішуємо

Так багато невідомих, і я не знаю.

Нехай Karma Police розбереться, викликаю:

Гудок, і... ніхто не відповідає.

Приспів:

Всі брешуть, друзі мої, знайомі!

Усі брешуть і старі, і нові!

Піду в глуху ніч із будинку я,

А що зміниться?

Лише море спіниться.

І я, сюди ще повернусь!

І я, сюди ще повернусь!

І я, сюди ще повернусь!

І я, сюди, ще повернуся.