Родина - Pianoбой

Тебе знакомо это ощущение вращения,

Как будто ты весь мир обидел и нет прощения.

Как будто кто-то вывернул все клетки наизнанку,

И гениальный доктор не поможет исцелению.

Как будто ты спортсмен, уже который год не в форме.

Боец, попавший в плен во вражеской униформе.

Как будто в камере сидишь, холодной одиночке,

И часовой вот-вот зайдет и даст тебе по почкам.

Как будто перекрыли воздух субмарине

И через миг ты подорвешься на фашистской мине.

Как будто город твой охвачен революцией,

Бросаются камнями, бегут по улицам.

По опустевшим игровым площадкам ветер

Разносит крики призраков, вчера здесь были дети.

И в этой тишине под скрип разбитой двери

Звучит далекий колокол твоей потери.

Пусть все реки вытекают до последнего ручья.

Я тебя не променяю, потому что ты родная!

Пусть все реки вытекают до последнего ручья.

Я тебя не променяю, потому что ты родная!

Тебе знакомо это бесконечное прощание,

Когда в твоих сосудах кровь на грани закипания.

Когда состав слетает с рельс, не дотянув до станции.

И самый лучший солдат бежит в отчаянии.

А ты готов вдыхать её до головокружения,

Гореть в её аду до полного самосожжения.

Стоять над бездною, держаться за руки,

И чувствовать как тихо замерла Вселенная.

А дальше - падать вместе на предельной скорости,

Туда, где ядерными взрывами сияет солнце.

Туда, где с гор срывает реки водопадами

И крики птиц разлетаются по автострадам.

Туда, где мы навеки связаны одной нитью,

Туда, где время нас двоих подхватит и похитит.

Из этого мгновения каждой маленькой частицы

Мы будем вместе, до последней выцветшей страницы.

Пусть все реки вытекают до последнего ручья.

Я тебя не променяю, потому что ты родная!

Пусть все реки вытекают до последнего ручья.

Я тебя не променяю, потому что ты родная!

Пусть все деньги пропадают до последнего рубля.

Я тебя не променяю, потому что ты родная!

Пусть все птицы улетают до последнего птенца.

Я тебя не променяю, потому что ты моя!

Тобі знайоме це відчуття обертання,

Начебто ти весь світ образив і нема пробачення.

Наче хтось вивернув усі клітини навиворіт,

І геніальний лікар не допоможе зцілення.

Начебто ти спортсмен, який уже рік не у формі.

Боєць, що потрапив у полон у ворожій уніформі.

Начебто в камері сидиш, холодній одиночці,

І вартовий ось-ось зайде і дасть тобі за бруньки.

Начебто перекрили повітря субмарині

І за мить ти підірвешся на фашистській міні.

Наче місто твоє охоплене революцією,

Кидаються камінням, біжать вулицями.

По спорожнілих ігрових майданчиках вітер

Розносить крики примар, учора тут були діти.

І в цій тиші під скрип розбитих дверей

Звучить далекий дзвін твоєї втрати.

Нехай усі річки витікають до останнього струмка.

Я тебе не проміняю, бо ти рідна!

Нехай усі річки витікають до останнього струмка.

Я тебе не проміняю, бо ти рідна!

Тобі знайоме це нескінченне прощання,

Коли у твоїх судинах кров на межі закипання.

Коли потяг злітає з рейок, не дотягнувши до станції.

І найкращий солдат біжить у розпачі.

А ти готовий вдихати її до запаморочення,

Горіти в її пеклі до повного самоспалення.

Стояти над безоднею, триматися за руки,

І відчувати як тихо завмер Всесвіт.

А далі – падати разом на граничній швидкості,

Туди, де ядерними вибухами сяє сонце.

Туди, де з гір зриває річки водоспадами

І крики птахів розлітаються автострадами.

Туди, де ми навіки пов'язані однією ниткою,

Туди, де час нас двох підхопить та викраде.

З цієї миті кожної маленької частки

Ми будемо разом, до останньої вицвілої сторінки.

Нехай усі річки витікають до останнього струмка.

Я тебе не проміняю, бо ти рідна!

Нехай усі річки витікають до останнього струмка.

Я тебе не проміняю, бо ти рідна!

Нехай усі гроші пропадають до останнього рубля.

Я тебе не проміняю, бо ти рідна!

Нехай усі птахи відлітають до останнього пташеня.

Я тебе не проміняю, бо ти моя!