Я иду по асфальту - Павел Кашин

Я иду по асфальту, я чувствую снег

И концами ресниц я чувствую пятнышки на луне.

И ладошками вниз я ловлю самый тонкий прозрачный свет,

Этот свет, преломляясь во мне, улетает лучами в зеркальное небо.

Я иду по асфальту, я чувствую темп,

Постепенно асфальт и темп превращаются в лёгкий степ.

И ладошками вниз я ловлю самый звонкий и тонкий звук,

Этот звук, преломляясь во мне, улетает лучами в зеркальное небо.

Я иду по асфальту, вид сбоку, вид сверху,

А за мною и передо мною, как звонкое эхо,

Открывая ресницы шагают весёлые лица,

И они, отражаясь во мне, улетают лучами в зеркальное небо.

И они, отражаясь во мне, улетают лучами в зеркальное небо.

И они, отражаясь во мне, улетают лучами в зеркальное небо.

Я йду по асфальту, я відчуваю сніг

І кінцями вій я відчуваю цятки на місяці.

І долоньками вниз я¦ловлю найтонше прозоре світло,

Це світло, заломлюючись у мені, летить променями в дзеркальне небо.

Я іду по асфальту, я відчуваю темп,

Поступово асфальт і темп перетворюються на легкий степ.

І долоньками вниз я ловлю найдзвінкіший і тонкий звук,

Цей звук, заломлюючись у мені, відлітає променями в дзеркальне небо.

Я іду по асфальту, вид збоку, вид зверху,

А за мною і переді мною, як дзвінка луна,

Відкриваючи вії крокують веселі обличчя,

І вони, відбиваючись у мені, відлітають променями в дзеркальне небо.

І вони, відбиваючись у мені, відлітають променями в дзеркальне небо.

І вони, відбиваючись у мені, відлітають променями в дзеркальне небо.