Положи на сердце руки… - Павел Кашин

Положи на сердце руки, пусть ещё напряжены.

Посмотри, какие звуки просятся из глубины.

Если их не потревожить, если их не заглушить,

То они, быть может, смогут предложить

По весне — любовь и слёзы, осенью — тоска-печаль,

С первым снегом — сны и грёзы и расстроенный рояль,

Сладость встреч и боль разлуки, лики солнца и луны,

Положи на сердце руки, пусть ещё напряжены…

Помирись с душевной болью, посмотри себе в глаза,

Посмотри, как вдруг на волю просится твоя слеза,

Как она бежит по кругу связанных с твоим сердец,

Как она с испугу тает наконец.

Посмотри в свои тетради, просмотри свои стихи,

Как они в ночной засаде ждут, изящны и тихи,

Чтобы утром раствориться, растворив в себе печаль,

Чтобы в этот мир разбиться, как нетронутый хрусталь.

Поклади на серце руки, нехай ще напружені.

Подивися, які звуки просяться з глибини.

Якщо їх не потревожити, якщо їх не заглушити,

То вони, можливо, зможуть запропонувати

По весні - любов і сльози, восени - туга-сум,

З першим снігом — сни та мрії і розладнаний рояль,

Солодощі зустрічей і болю розлуки, сонця і місяця,

Поклади на серце руки, нехай ще напружені...

Помирись з душевним болем, подивися собі в очі,

Подивися, як раптом на волю проситься твоя сльоза,

Як вона біжить по кругу пов'язаних із твоїм сердець,

Як вона з переляку тане нарешті.

Подивися у свої зошити, переглянь свої вірші,

Як вони в нічній засідці чекають, витончені і тихі,

Щоб вранці розчинитися, розчинивши в собі печаль,

Щоб у цей світ розбитися, як недоторканий кришталь.