Время уходит - Павел Кашин

Даль — там, где солнцем играет река,

И небо коснулось земли слегка,

И новые сны нам несут облака,

Спи пока.

Время уходит.

И каждая точка — дыра в иной мир,

И небо соткано из этих дыр,

Оно, будто белого голубя,

Ждет тебя.

А время уходит.

Выбери любую из дальних звезд,

Ведь ты еще, наверное, не жил всерьез,

И о тебе никто еще не пел с такой тоской,

Милый мой.

Время уходит.

Пусть весело бьется звериный мотор,

Подвластен крылу небывалый простор,

И море внизу, будто лужица,

Кружится.

А время уходит.

Оно отдается сиреной в ушах,

И вдруг цепенеет от страха душа,

Но это всего только страх высоты,

Глупый ты.

Это время уходит.

Тебя укачает на звездной волне,

Ты будешь доволен судьбою вполне,

Пока вдруг тихонько не скрипнет дверь,

Ты мне верь.

Это время уходит.

И вдруг почернеет обычный рассвет,

И красными пятнами множество лет,

В которых ты спишь от зари до зари,

Ну так выбери,

А то время уходит.

Далі — там, де сонцем грає річка,

І небо торкнулося землі злегка,

І нові сни нам несуть хмари,

Спи поки що.

Час спливає.

І кожна точка — дірка в інший світ,

І небо зіткане з цих дірок,

Воно, наче білого голуба,

Чекає на тебе.

А час іде.

Вибери будь-яку з далеких зірок,

Адже ти ще, напевно, не жив серйозно,

І про тебе ніхто ще не співав з такою тугою,

Милий мій.

Час спливає.

Нехай весело б'ється звіриний мотор

Підвладний крилу небувалий простір,

І море внизу, наче калюжка,

Кружиться.

А час іде.

Воно віддається сиреною у вухах,

І раптом ціпеніє від страху душа,

Але це всього лише страх висоти,

Дурний ти.

Цей час минає.

Тебе вкачає на зірковій хвилі,

Ти будеш задоволений долею цілком,

Поки раптом тихенько не скрипнуть двері,

Ти мені вір.

Цей час минає.

І раптом почорніє звичайний світанок,

І червоними плямами багато років,

У яких ти спиш від зорі до зорі,

Ну так вибери,

А то час іде.