Ветру-поле - Павел Кашин

Беглая, весенняя, забывчивая песенка

Побежит по сладким, забывчивым устам,

Я скажу, какая ты высокая и стройная,

Как лесенка к высоким серебристым небесам.

И по тихим улицам, по весенним улицам

Мы сбежим по лесенкам весенним ручейком,

Посмотри, на улицах никто уже не хмурится,

Я скажу мы праведно, мы весело живём.

Ветру — поле,

Сердцу — волю.

Мы растеряли родину и правду по подъездам,

Мы забыли веру, право и долги,

Мы вспомнили наш танец без правил и одежды,

Наша фея встала, да с правильной ноги.

Теряя наши правды, теряя наши лица,

Мы потеряли боль и чувство пустоты,

Посмотри на улицах никто уже не злится,

Я совершенно правильный и правильная ты.

Ветру — поле,

Сердцу — волю.

Бігла, весняна, забудька пісенька

Побіжить по солодких, забудькуватих вустах,

Я скажу, яка ти висока і струнка,

Як драбинка до високих сріблястих небес.

І по тихим вулицям, по весняним вулицям

Ми втечемо по лесенках весняним струмком,

Подивися, на вулицях ніхто вже не хмуриться,

Я скажу ми праводно, ми весело живемо.

Вітру — поле,

Серцю - волю.

Ми розтратили батьківщину і правду по під'їздах,

Ми забули віру, право і борги,

Ми згадали наш танець без правил і одягу,

Наша фея встала, так з правильної ноги.

Втрачаючи наші правди, втрачаючи наші особи,

Ми втратили біль і відчуття порожнечі,

Подивися на вулицях ніхто вже не злиться,

Я цілком правильний і правильна ти.

Вітру — поле,

Серцю - волю.