Счастье - Павел Кашин

Уставший день уткнулся в облака,

Там белый месяц вышел как пижон,

Тупая ночь с предлогом пустяка

Не лезет на рожон.

По серебру вдоль неба, в проводах

Я напишу серебряным стило:

Любуйся счастье, я тебя так ждал,

Я так любил тебя, пока ты не пришло.

Я так мечтал запутаться в ветвях

Твоей руки и плакать от стыда,

Что не меня теперь терзает страх,

Что жизнь пуста, как талая вода.

Я так хотел, чтоб ростом в три горы

Поправить небо твердою рукой.

Я был так горд, но в правилах игры

В поэме мира быть маленькой строкой.

Втомлений день уткнувся в хмари,

Там білий місяць вийшов як піжон,

Тупа ніч з причиною дрібниці

Не лізе на рожон.

По сріблу вздовж неба, у проводах

Я напишу срібним стилом:

Любуйся щастям, я тебе так чекав,

Я так любив тебе, поки ти не прийшло.

Я так мріяв заплутатися в гілках

Твоєї руки і плакати від сорому,

Що не мене тепер мучить страх,

Що життя порожнє, як тала вода.

Я так хотів, щоб ростом у три гори

Виправити небо твердою рукою.

Я був так гордий, але в правилах гри

У поемі світу бути маленьким рядком.