Радуга - Павел Кашин

И в темноте бежит и смотрит, будто видит за версту;

И перед тем, как расшибиться, матерится на лету;

И эти искры нам освещают небо,

Немного виски нас насыщают хлебом,

Я где-то в мыслях и глубоко в душе тебя благодарю.

А ты беги и оседлай скорее радугу свою!

А ты беги и оседлай скорее радугу свою!

А ты беги и оседлай скорее радугу свою!

А ты беги…

И каждый вздох даётся с болью, с каждой новой высотой;

И городок, где ты родился исчезает с темнотой.

И эти лица стираясь смотрят в небо,

Немного виски нас насыщают хлебом,

Мне это снится, но я в своей душе тебя благодарю.

А ты беги и оседлай скорее радугу свою!

А ты беги и оседлай скорее радугу свою!

А ты беги и оседлай скорее радугу свою!

А ты беги…

І в темряві біжить і дивиться, ніби бачить за версту;

І перед тим, як розбитися, матюкається на льоту;

І ці іскри нам висвітлюють небо,

Трохи віскі нас насичують хлібом,

Я десь у думках і глибоко в душі тобі дякую.

А ти біжи і осідлай радше веселку свою!

А ти біжи і осідлай радше веселку свою!

А ти біжи і осідлай радше веселку свою!

А ти біжи...

І кожний подих дається з боллю, з кожною новою висотою;

І містечко, де ти народився зникає з темрявою.

І ці особи стираючи дивляться в небо,

Трохи віскі нас насичують хлібом,

Мені це сниться, але я в своїй душі тобі дякую.

А ти біжи і осідлай радше веселку свою!

А ти біжи і осідлай радше веселку свою!

А ти біжи і осідлай радше веселку свою!

А ти біжи...