Раб мечты - Павел Кашин

Родившись в городе ненастном,

Я рос счастливым молодцом,

Я верил в долю, верил в счастье,

Я верил в счастье под венцом.

Но были в городе том люди,

Они твердили без конца,

Что счастья правдой не добудешь,

Ни сердца девы, ни винца.

И я извилистой дорогой

Неуверенно ступал,

И сердце девы-недотроги

Я сладким словом подкупал.

Я брал чужие комплименты,

Я пил с врагом и дураком,

И, источая слабый свет,

Душа моя сгорала мотыльком.

Не суди меня так строго,

Я — покорный раб мечты,

Шёл извилистой дорогой,

Но прямою ль идёшь ты?

Но прямою ль идёшь ты?

Но прямою ль идёшь ты?

Народившись у місті негоди,

Яріс щасливим молодцем,

Я вірив у частку, вірив у щастя,

Я вірив у щастя під вінцем.

Але були в місті тому люди,

Вони твердили без кінця,

Що щастя правдою не здобудеш,

Ні серця діви, ні вінця.

І я звивистою дорогою

Невпевнено ступав,

І серце діви-недоторги

Я солодким словом підкуповував.

Я брав чужі компліменти,

Я пив з ворогом і дурнем,

І, витікаючи слабке світло,

Душа моя згорала метеликом.

Не суди мене так суворо,

Я — покірний раб мрії,

Йшов звивистою дорогою,

Але прямо чи йдеш ти?

Але прямо чи йдеш ти?

Але прямо чи йдеш ти?