Птичка - Павел Кашин

Ты уже не спишь,

Ты готов идти со мною,

Боже, услышь.

Нам не приснится жёлтое море,

Мы розовой птицей от счастья ли, с горя да в вешние волны,

Мир он такой полный, ворвётся к нам в тело.

Какое им дело, какое им дело, что мысли такие несносные,

Мы уже вышли из этого вечного поста и нищие, но чуточку личные

Мы маленькой птичкой дотянем до нашей земли.

Ты уже не спишь,

Ты уже сроднился с небом,

Спи мой малыш

Я задыхаюсь, брошенный в небе, достигну предела,

Где мне укажут.

Какое мне дело до ваших раскрашенных бубен,

Какое мне дело, что скажет, спляшет, и снова закажет новая публика,

Я маленькой птичкой дотяну до священной земли.

Ти вже не спиш,

Ти готовий йти зі мною,

Боже, почуєш.

Нам не присниться жовте море,

Ми рожевим птахом від щастя, з горя та у весняні хвилі,

Світ він такий повний, увірветься до нас в тіло.

Яка їм справа, яка їм справа, що думки такі нестерпні,

Ми вже вийшли з цього вічного посту і жебраки, але трішки особисті

Ми маленькою пташкою дотягнемо до нашої землі.

Ти вже не спиш,

Ти вже зродився з небом,

Спи мій малюк

Я задихаюсь, кинутий у небі, досягну межі,

Де мені вкажуть.

Яка мені справа до ваших розфарбованих бубон,

Яка мені справа, що скаже, спляше, і знову замовить нова публіка,

Я маленькою пташкою дотягну до священної землі.