Осень - Павел Кашин

Под осенним деревцем засиделся день.

Крашеным индейцем с думой набекрень.

Он наверно брошенный не в своей стране.

Странный и непрошеный для меня вдвойне.

Я достану зеркало, гляну со спины.

Пристыдится беглый, сгинет до весны.

По лугам пасленовым, по чумным лесам

Побегут влюбленные, как по небесам

Під осіннім деревцем засидівся день.

Фарбованим індіанцем з думою набік.

Він напевно кинутий не в своїй країні.

Дивний і непрошений для мене подвійно.

Я дістану дзеркало, гляну зі спини.

Присоромиться втікач, згине до весни.

По лугах пасльонових, по чумних лісах

Втечуть закохані, як по небесам