Немного света - Павел Кашин

Обнимая нас, чёрная стена

С обостреньем чувств нам приносит грусть и груз

Умственных атак, что что-то здесь не так,

Что что-то потерял, этот мир застрял.

Припев:

А нам немного дай света!

А нам немного дай солнечного света, и мы

Раскрутим нашу планету,

И мы сумеем убедить отцов и сможем отмыть

Татуировки и меты с их рук,

С их душ остатки тюрьмы, — ты нам немного дай света!

Проигрыш

Разделяя нас, чёрная стена

Нам навяжет мысль, убеждённость в том, что мы

Даже в дебрях сна не достанем дна,

Где наше злое «Я» — чёрная змея.

Припев:

А нам немного дай света,

И мы заставим планету кружиться под вальс этой странной весны,

И заполняя анкеты,

Мы понапишем, что наши отцы повзрослели в объятьях войны.

И наши бедные души —

Они как змеи из кожи — лишь только чуть-чуть тишины,

И наши страхи о лучшем —

Они остались cдыхать от любви и тоски у чёрной стены.

Обіймаючи нас, чорна стіна

З загостренням почуттів нам приносить смуток і вантаж

Розумних атак, що щось тут не так,

Щось втратив, цей світ застряг.

Приспів:

А нам трохи дай світла!

А нам трохи дай сонячного світла, і ми

Розкрутимо нашу планету,

І ми зможемо переконати батьків і зможемо відмити

Татуювання та мети з їх рук,

З їх душ залишки в'язниці, ти нам трохи дай світла!

Програш

Розділяючи нас, чорна стіна

Нам нав'яже думка, переконаність у тому, що ми

Навіть у ребрах сну не достанемо дна,

Де наше зло «Я» - чорна змія.

Приспів:

А нам трохи дай світла,

І ми змусимо планету кружляти під вальс цієї дивної весни,

І заповнюючи анкети,

Ми напишемо, що наші батьки подорослішали в обіймах війни.

І наші бідні душі —

Вони як змії зі шкіри — тільки-но тиші,

І наші страхи про краще —

Вони залишилися дихати від любові і туги біля чорної стіни.