Над осеннею Москвой - Павел Кашин

По осеннему асфальту разбегались жемчуга-

Это будущий февраль так обозначил берега.

И с поломанным зонтом я изгибался на мосту —

нецелованный фантом любви, забытый на посту.

Я искал в себе спасенья, окунаясь с головой

в тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой.

Я искал в себе спасенья над осеннею Москвой.

Сквозь меня ходили люди без сердечного огня.

В их глазах — коль ты не любишь — не задерживай меня!

И, сутулясь, исчезали в предрасстрельной тишине,

оставляя мокрый след на обескровленной луне.

Я искал от них спасенья, окунаясь с головой

в тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой.

Я искал от них спасенья над осеннею Москвой.

Время вышло, и застыло, и упало с высоты.

Безнадёжная усталость, сквозь меня шагала ты Не с пивной — а где-то рядом, два крыла, побитых градом,

волочились по фасадам, не теряя красоты.

Я нашёл в тебе спасенье, окунувшись с головой

в тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой.

В тишину «Седьмого неба"над осеннею Москвой…

По осінньому асфальту розбігалися перли-

Це майбутній лютий так позначив береги.

І з зламаним парасолькою я згинався на мосту —

нецілований фантом кохання, забутий на посту.

Я шукав у собі порятунку, поринаючи з головою

в тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.

Я шукав у собі порятунку над осінньою Москвою.

Крізь мене люди ходили без серцевого вогню.

В их очах — якщо ти не любиш — не затримуй мене!

І, сутулячись, зникали в передрозстрільній тиші,

залишаючи мокрий слід на знекровленому місяці.

Я шукав від них порятунку, поринаючи з головою

в тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.

Я шукав від них порятунку над осінньою Москвою.

Час вийшов, і застиг, і впав з висоти.

Безнадійна втома, крізь мене крокувала ти Не з пивної — а  десь поруч, два крила, побиті градом,

волочилися по фасадах, не втрачаючи краси.

Я знайшов у тебе порятунок, поринувши з головою

в тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.

В тишу «Сьомого неба» над осінньою Москвою.