На Сенной - Павел Кашин

Солнце всходит над Сенной.

Он по прежнему в пивной.

На ботинках недоплевок.

На душе опять темно.

Разбегаясь по асфальту, не закончив сальто,

Он пускает это небо с нами под откос.

Он идет последний круг.

Он по прежнему мой друг.

И за что мне это горе,

Упустить его из рук?

Разбегаясь по асфальту, не закончив сальто,

Он пускает это небо с нами под откос.

Сонце сходить над Сінною.

Він  як і раніше в пивній.

На черевиках недоплевок.

На душі знову темно.

Розбігаючись по асфальту, не закінчивши сальто,

Він пускає це небо з нами під укіс.

Він іде останнє коло.

Він  як і раніше мій друг.

І за що мені це горе,

Впустити його з рук?

Розбігаючись по асфальту, не закінчивши сальто,

Він пускає це небо з нами під укіс.