Игра - Павел Кашин

Блаженство пируэтов

У нас, простых поэтов,

Вот приманка — светлячок,

Ловим чувство на крючок.

Я, кажется, вхожу в бесплодье,

Как говорят в простонародье:

Курица совсем не птица,

Если небо ей не снится.

Когда я летаю, всех восхищает полет.

Когда я летаю, я военный самолет.

И вот меня сшибает влет.

Я — настоящий самолет.

И когда второй в лицо —

Будет встреча яйцо.

В иллюминаторе созрел цветок

Конец игры уставших струн.

Оранжевой воды глоток

Несет в ладонях мальчик Хун.

Когда я гуляю, я прохожу много миль.

Когда я гуляю, я — уже автомобиль.

И брызжет раскаленный путь,

Неудержимый белый ЯН,

Мне до утра не даст уснуть

Игра лохматых обезьян.

И в серый омут глупых глаз

Уходит страсть моей любви.

Я крикну: Это не Экстаз!

Ты тихо скажешь: Се ля ви

Когда я выплываю, я даю полный ход

Когда я выплываю, я — почтовый пароход.

Блаженство піруетів

У нас, простих поетів,

Ось приманка — світлячок,

Ловимо почуття на гачок.

Я, здається, входжу в безпліддя,

Як кажуть у простолюді:

Курка зовсім не птиця,

Якщо небо їй не сниться.

Коли я літаю, всіх захоплює політ.

Коли я літаю, я військовий літак.

І ось мене збиває вліт.

Я - справжній літак.

І коли другий у особу —

Буде зустріч яйце.

В ілюмінаторі дозріла квітка

Кінець гри втомлених струн.

Помаранчевий води ковток

Несе в долонях хлопчик Хун.

Коли я гуляю, я проходжу багато миль.

Коли я гуляю, я вже автомобіль.

І бризкає розпечений шлях,

Нестримний білий ЯН,

Мені до ранку не дасть заснути

Гра кудлатих мавп.

І в сірий вир дурних очей

Іде пристрасть моєї любові.

Я крикну: Це не Екстаз!

Ти тихо скажеш: Се ля ви

Коли я випливаю, я даю повний хід

Коли я випливаю, я поштовий пароплав.