Гребешок - Павел Кашин

Солнце взойдет,

Сон догорит,

И покажется, будто я жив.

Ай, не ай.

Больно видеть город лиц

Без твоих глаз-птиц.

Где мне украсть

запах твоих слез,

Дай знать.

Я прокрадусь

По ветеркам.

Я превращусь

В твой самый тонкий гребешок.

К твоим рукам,

К твоим вискам

Я прикоснусь

Своей пластмассовой душой.

Утро творит

Страшную мысль

Будто мир может жить без тебя

Ай, не ай.

Разве это будет крик?

Разве это нам жизнь?

Я проберусь

В самую суть сна

О нас.

Я прокрадусь

По ветеркам,

Я превращусь

В твой самый тонкий гребешок.

К твоим рукам,

К твоим вискам

Я прикоснусь

Своей пластмассовой душой.

Сонце зійде,

Сон догорить,

І з'явиться, ніби я живий.

Ай, не ай.

Боляче бачити місто осіб

Без твоїх очей-птах.

Де мені вкрасти

запах твоїх сліз,

Дай знати.

Я прокрадусь

По вітерцях.

Я перетворюсь

У твій найтонший гребінець.

До твоїх рук,

До твоїх скронь

Я торкнуся

Своєю пластмасовою душею.

Ранок творить

Страшну думку

Неначе світ може жити без тебе

Ай, не ай.

Хіба це крик?

Хіба це нам життя?

Я проберуся

В суть сну

Про нас.

Я прокрадусь

За вітерцями,

Я перетворюсь

У твій найтонший гребінець.

До твоїх рук,

До твоїх скронь

Я торкнуся

Своєю пластмасовою душею.