Феникс - Павел Кашин

Цепляясь за бескровные хвосты комет,

Время кажется грузом, а пространство сурово

Протяженностью мысли намекает на нет.

И, вдруг, птица-феникс махнет крылом.

И в каждой искре столько правды, сколько есть всего…

Музыканты в ямах ругают свою партитуру,

Разливая в стаканы свой млечный путь.

И усли хочешь слышать музыку…

Собирай свои силы, поднимай свою суть.

И, вдруг, птица-феникс махнет крылом.

И в каждой искре столько правды, сколько есть всего…

Время без любви, как пространство без света.

Голос без песни, как русло без воды.

А песня без любви, разве слышал ты где-то?

И слово без надежды, как без певчих сады.

Где птица-феникс махнет крылом.

И в каждой искре столько правды, сколько есть всего…

Чіпляючись за безкровні хвости комет,

Час здається вантажем, а простір суворо

Протяжністю думки натякає на ні.

І раптом птах-фенікс махне крилом.

І в кожній іскрі стільки правди, скільки є всього...

Музиканти в ямах лають свою партитуру,

Розливаючи в склянки свій чумацький шлях.

І усли хочеш чути музику...

Збирай свої сили, піднімай свою суть.

І раптом птах-фенікс махне крилом.

І в кожній іскрі стільки правди, скільки є всього...

Час без кохання, як простір без світла.

Голос без пісні, як річище без води.

А пісня без кохання, хіба чув ти десь?

І слово без надії, як без співочих сади.

Де птах-фенікс махне крилом.

І в кожній іскрі стільки правди, скільки є всього...