Белый друг - Павел Кашин

Вода из ванны льётся через край,

Дежурный ангел тихо шепчет: «Выбирай,

Ты можешь пробовать встать или уснуть в аллее чёрных картин.

Твоя мать не хочет знать тебя, ты можешь не верить,

Но твой друг, твой белый друг тебя завёл не в ту дверь,

Зато теперь ты представляешь весь путь, и что в пути ты один».

И ты не веришь в свои ноги, но они тебя несут,

Как крылья ангела, к дороге, где, цепляясь за рассудок,

Ты нашарил брелок, и в двух верстах левей — большие ключи.

И, оказавшись в машине, ты было ехал на свет,

И каждый телеграфный столб тянул тебя в кювет,

Но твои руки — крылья ангела — несли тебя, ты только молчи.

И эти двое в белом уже точили ножи,

Когда ты выкрикнул всем телом «Я выбираю жизнь,

С её отливами друзей и денег, с болью и чёрной тоской».

Дежурный ангел вышел сапою и пялился вдали,

И вдруг все фланги занял запах свежевырытой земли,

А твоё сердце долго лапали и вынули холодной рукой.

Ты провалился в пропасть, в пустую, — шизнись!

С чрезвычайной робостью ты выпрямился в жизни,

А там плескалось солнце в стакане самой чистой воды.

И двое в бирюзовых масках замаячили «Привет»,

И в самых ярких красках мир ворвался в этот свет,

Пусть искорёженной, но всё же твоей такой счастливой звезды.

Вода з ванни ллється через край,

Черговий ангел тихо шепоче: «Вибирай,

Ти можеш пробувати встати або заснути в алеї чорних картин.

Твоя мати не хоче тебе знати, ти можеш не вірити,

Але твій друг, твій білий друг тебе завів не в ті двері,

Зате тепер ти представляєш увесь шлях, і що в дорозі ти один».

І ти не віриш у свої ноги, але вони тебе несуть,

Як крила ангела, до дороги, де, чіпляючись за розум,

Ти нашарив брелок, і в двох верстах лівіше великі ключі.

І, опинившись у машині, ти було їхав на світло,

І кожен телеграфний стовп тягнув тебе в кювет,

Але твої руки крили ангела несли тебе, ти тільки мовчи.

І ці двоє в білому вже точили ножі,

Коли ти викрикнув усім тілом «Я вибираю життя,

З ї відливами друзів і грошей, з болею і чорною тугою».

Черговий ангел вийшов сапою і витріщався вдалині,

І раптом усі фланги зайняли запах свіжовиритої землі,

А твоє серце довго лапали і вийняли холодною рукою.

Ти провалився в прірву, в порожню, шизнись!

З надзвичайною боязкістю ти випрямився в житті,

А там плескалося сонце в склянці найчистішої води.

І двоє в бірюзових масках замаячили «Привіт»,

І в найяскравіших фарбах світ увірвався в цей світ,

Нехай викрученої, але все ж твоєї такої щасливої ​​зірки.