Аристократы - Павел Кашин

Оказалось, за час до рассвета

И примерно за час до разлуки

Мы с тобой, два весёлых поэта,

Умирающие от скуки,

Мы вдыхали в ночи ароматы,

Обсуждая бордосские вина,

Словно два французских аристократа

В очереди на гильотину.

Припев:

Сумасшедшая любовь запутала сердца

Таких, как мы с тобой, плюющих без конца на ветер.

Сумасшедшая любовь запутала умы

Таких людей, как мы, потерянных в себе навеки.

Наши души в глубоких шрамах

Смотрят в мир из огромной пушки.

В них тепла осталось на пару граммов

Больше, чем у часовой кукушки.

И хрустят под ногами кости,

А нам пофигу — мы ведь в танках.

Даже бриллианты почернеют от злости,

Если их хранить в банках.

Припев:

Сумасшедшая любовь запутала сердца

Таких, как мы с тобой, плюющих без конца на ветер.

Сумасшедшая любовь запутала умы

Таких людей, как мы, потерянных в себе навеки.

Виявилося, за годину до світанку

І приблизно за годину до розлуки

Ми з тобою, два веселих поета,

Вмираючі від нудьги,

Ми вдихали в ночі аромати,

Обговорюючи бордоські вина,

Наче два французькі аристократи

У черзі на гільйотину.

Приспів:

Божевільне кохання заплутало серця

Таких, як ми з тобою, що плюють без кінця на вітер.

Божевільне кохання заплутало уми

Таких людей, як ми, втрачених у собі назавжди.

Наші душі в глибоких шрамах

Дивляться в світ з великої гармати.

У них тепла залишилося на пару грамів

Більше, ніж у годинної зозулі.

І хрусчать під ногами кістки,

А нам пофігу — ми адже в танках.

Навіть діаманти почорніють від злості,

Якщо їх зберігати в банках.

Приспів:

Божевільне кохання заплутало серця

Таких, як ми з тобою, що плюють без кінця на вітер.

Божевільне кохання заплутало уми

Таких людей, як ми, втрачених у собі назавжди.