Алиса - Павел Кашин

Когда Алисины глаза срывают тайные покровы,

Алиса в страхе и слезах, ища опоры и основы,

Идет к заветному ручью, что в юном сердце протекает,

И, оказавшись на краю, Алиса грустно понимает,

Что нет на свете ничего, что можно выбрать за основу,

Что в мире нет пути иного, чем обретенье своего;

Что в этом мире, где сердца всегда осмеяны разлукой,

Hичто не может быть порукой любови вечной до конца.

Проигрыш (аккорды куплета)

Когда Алисины глаза окинут мир прощальным взглядом,

Ей вдруг захочется сказать, но никого не будет рядом,

Что нет на свете ничего, что можно взять с собой в дорогу,

Алиса хочет одного: спросить невидимого Бога,

Зачем же в мир, где кровь за кровь, где столько смерти и страданья,

Предметом злого поруганья была придумана любовь?

Зачем в сердцах, способных знать высоких чувств переживанья,

Так мало силы выживанья, так много силы умирать?

Коли Алісини очі зривають таємні покрови,

Аліса в страсі та сльозах, шукаючи опори та основи,

Іде до заповітного струмка, що в молодому серці протікає,

І, опинившись на краю, Аліса сумно розуміє,

Що немає на світі нічого, що можна вибрати за основу,

Що в світі немає шляху іншого, ніж здобуття свого;

Що в цьому світі, де серця завжди осміяні розлукою,

Ніщо не може бути порукою любові вічної до кінця.

Програш (акорди куплету)

Коли Алісини очі окинуть світ прощальним поглядом,

Їй раптом захочеться сказати, але нікого не буде поруч,

Що немає на світі нічого, що можна взяти з собою в дорогу,

Аліса хоче одного: запитати невидимого Бога,

Навіщо ж у світ, де кров за кров, де стільки смерті та страдання,

Предметом злої лайки було придумано кохання?

Навіщо в серцях, здатних знати високих почуттів переживання,

Так мало сили виживання, так багато сили вмирати?