Пять утра - Panimonica

Я открываю глаза, выключаю будильник - пусть хотя бы один из нас поспит.

Ночь не рассеяла дым, слишком много курил перед сном, от того голова и гудит.

Пять часов утра.

Пять часов.

Я открываю окно, в нем все как и вчера, как будто невидимый кто-то нажал PrintScreen.

Пусть еще слишком рано вставать, но сны пошли на повтор, и к тому же во всех этих снах я всегда один.

Пять часов утра.

Пять часов.

Твой забытый в коридоре рюкзак опять задаст мне тот же глупый вопрос, ему не нужен мой честный ответ.

И вот он я, зеваю на свет.

Здравствуй, грустное зеркало, в ванной помятый похмельный поэт

Пять часов утра.

Пять часов.

Я розплющую очі, вимикаю будильник - нехай хоча б один із нас спить.

Ніч не розвіяла диму, надто багато курив перед сном, від того голова й гуде.

П'ята година ранку.

П'ять годин.

Я відчиняю вікно, у ньому все як і вчора, ніби невидимий хтось натиснув PrintScreen.

Нехай ще рано вставати, але сни пішли на повтор, і до того ж у всіх цих снах я завжди один.

П'ята година ранку.

П'ять годин.

Твій забутий у коридорі рюкзак знову поставить мені те саме дурне питання, йому не потрібна моя чесна відповідь.

І ось він я, позіхаю на світ.

Здрастуйте, сумне дзеркало, у ванній пом'ятий похмільний поет

П'ята година ранку.

П'ять годин.