Осенняя - Panimonica

Холодные руки, табачный дым, я понемногу становлюсь седым,

Танцуя на краю бесконечного мира с кем-то, с кем скоро простимся красиво.

Я связанный струнами с племенем вольных, кто рос по подвалам и пел по подпольям,

Кто бил, как кнутом, по системе и строю, и шел через время лесной стороною.

Первые песни сто лет как забыты, но овцы целы, и волки сыты.

Дождь выбивает дробь по ладоням, и я сам удивляюсь что хоть что-то помню:

Странные сказки, клетки тетрадок, игрушки, линейки, полоски закладок.

Словно я видел чужими глазами то, что когда-то случилось с нами.

И осень раскрасила все позолотой, грустные мысли, веселые ноты,

Пар изо рта, слишком холодно утром, время застыло, мелькают минуты.

Жизнь записала меня в кредиторы, солнце сбежало за леса, да за горы.

День впереди, но сил уже нет

И ты растворилась с приходом рассвета...

Рассвета

Рассвета

Холодні руки, тютюновий дим, я потроху стаю сивим,

Танцюючи на краю нескінченного світу з кимось, з ким незабаром попрощаємося красиво.

Я пов'язаний струнами з племенем вільних, хто ріс по підвалах і співав по підпіллях,

Хто бив, як батогом, по системі та строю, і йшов через час лісовою стороною.

Перші пісні сто років як забуті, але вівці цілі, і вовки ситі.

Дощ вибиває дріб по долонях, і я сам дивуюсь, що хоч щось пам'ятаю:

Дивні казки, клітини зошит, іграшки, лінійки, смужки закладок.

Наче я бачив чужими очима те, що колись трапилося з нами.

І осінь розфарбувала все позолотою, сумні думки, веселі ноти,

Пара з рота, надто холодно вранці, час застиг, миготять хвилини.

Життя записало мене в кредитори, сонце втекло за ліси та за гори.

День попереду, але сил уже немає

І ти розчинилася з приходом світанку...

Світанку

Світанку