Послезавтра - Panimonica

Замерзают звери, замерзают люди.

Засыпают и знают - никто не разбудит.

Небо сыпет на землю тонны белой пыли,

Мы всего в двух шагах,

Мы всего в двух шагах друг от друга застыли.

Опустели дороги, больше нет опоздавших.

Часы утратили силу, никто не станет старше.

Не горят мониторы, экраны спрятал иней,

Мы видим только глаза,

Мы будем видеть лишь глаза друг друга отныне.

Все будет другим, теперь все будет другим.

И ничего не болит - отличный наркоз.

Все будет другим, и что бы я ни творил -

Уже не смогу больше быть никогда причиной твоих слез.

Замерзают дети, замерзают старцы.

Ночь скоро придет, придет, чтобы остаться.

Тишина и покой.

И даже звезды остыли.

Нам уже никогда.

Нам уже никогда не стать друг другу чужими.

Все будет другим, теперь все будет другим.

И ничего не болит - отличный наркоз.

Все будет другим, и что бы я ни творил -

Уже не смогу больше быть никогда причиной твоих слез.

Замерзають звірі, замерзають люди.

Засинають і знають – ніхто не розбудить.

Небо сипле на землю тонни білого пилу,

Ми всього за два кроки,

Ми всього за два кроки один від одного застигли.

Спустіли дороги, більше не запізнилися.

Годинник втратив силу, ніхто не стане старшим.

Не горять монітори, екрани сховав іній,

Ми бачимо тільки очі,

Ми бачитимемо лише очі один одного відтепер.

Все буде іншим, тепер усе буде іншим.

І нічого не болить – відмінний наркоз.

Все буде іншим, і що б я не робив -

Вже не зможу більше ніколи бути причиною твоїх сліз.

Замерзають діти, замерзають старці.

Ніч скоро прийде, прийде залишитися.

Тиша та спокій.

І навіть зірки охолонули.

Ми вже ніколи.

Нам ніколи не стати один одному чужими.

Все буде іншим, тепер усе буде іншим.

І нічого не болить – відмінний наркоз.

Все буде іншим, і що б я не робив -

Вже не зможу більше ніколи бути причиною твоїх сліз.