Человечек - Panimonica

В нарисованном мире человечек нелепый

На скамейке в заброшенном парке

Курит и чего-то ждет.

На картинке застыло бесконечное лето

Сигарету за сигаретой

И время, похоже, уже никуда не идет.

Тебя, полагаю, он ждет

Тебя, полагаю, он ждет

Всю свою нелепую жизнь он ждет.

И слепит яркое солнце, плавит мысли и воздух.

Там за оградой столько автомобилей,

Человечек их слышит, но до сих пор не встречал.

Он, он улыбается тихо своим нотам и строчкам,

Он так устал от игры в одиночку,

Ему даже не важно, будет ли красивым финал.

Тебя, полагаю, он ждал

Тебя, я точно знаю, он ждал

Всю свою нелепую жизнь он ждал тебя.

Прости, но я не смог нарисовать для него тебя.

Мне так жаль, но я не смог нарисовать для него...

И только яркое солнце

И только яркое солнце

И только яркое солнце

И только солнце

У намальованому світі людина безглузда

На лавці у занедбаному парку

Курить і чогось чекає.

На картинці застигло нескінченне літо

Цигарку за цигаркою

І час, схоже, вже не йде.

Тебе, гадаю, він чекає

Тебе, гадаю, він чекає

Все своє безглузде життя він чекає.

І сліпить яскраве сонце, плавить думки та повітря.

Там за огорожею стільки автомобілів,

Чоловік їх чує, але досі не зустрічав.

Він, він посміхається тихо своїм нотам та рядкам,

Він так втомився від гри поодинці,

Йому навіть не важливо, чи буде красивим фінал.

Тебе, гадаю, він чекав

Тебе, я точно знаю, він чекав

Все своє безглузде життя він чекав на тебе.

Вибач, але я не зміг намалювати для нього тебе.

Мені так шкода, але я не зміг намалювати для нього...

І лише яскраве сонце

І лише яскраве сонце

І лише яскраве сонце

І лише сонце