Воскресным утром - Оля и Монстр

Таю-таю, растворяюсь, словно глыба льда.

Расливаюсь, растекаюсь, как весной вода.

Тишина, в окне открытом — облака.

Я лежу воскресным утром, свесив ноги с потолка.

В душном воздухе на кухне плавает диван,

Умываюсь, просыпаюсь, закрываю кран.

Неподвижен сумрак улиц, тикают часы,

Этот раз такой же, как и прошлые разы.

Ты опять звонишь чего-то в этот странный день,

Но говорить мне неохото — абсолютно лень.

Тихо, пусто, никого нет дома, никто не ждёт звонка.

Я лежу воскресным утром, свесив ноги с потолка.

Таю-таю, розчиняюся, наче брила льоду.

Розливаюся, розтікаюсь, як навесні вода.

Тиша, у вікні відкритому — хмари.

Я лежу недільним ранком, звісивши ноги зі стелі.

В душному повітрі на кухні плаває диван,

Вмиваюся, прокидаюся, закриваю кран.

Нерухливий сутінок вулиць, цокає годинник,

Цього разу такий, як і минулі рази.

Ти знову дзвониш чогось у цей дивний день,

Але говорити мені неохоче — абсолютно ліньки.

Тихо, порожньо, нікого немає вдома, ніхто не чекає дзвінка.

Я лежу недільним ранком, звісивши ноги зі стелі.