Раненый зверь - Олег Газманов

Вот опять его видишь:

Лишь глаза закрываешь,

Горечь грудь твою жалит,

Словно оводов рой.

И ночами на звезды

Свою боль изливая,

Ты не в силах сдержаться,

Переходишь на вой.

Как устал ты шататься

Без надежды и ласки

Тот, кому ты так предан,

Тебя предал давно.

Разучился ты верить,

И подходишь с опаской,

Но хозяина встретив,

Все простишь ему вновь.

Был когда-то счастливым,

Одиноким и сильным,

И собачьи медали

Мог ты гордо носить.

Ось знову його бачиш:

Лише очі заплющуєш,

Гіркота груди твої жалить,

Немов оводів рій.

І ночами на зірки

Свій біль виливаючи,

Ти не в силах стриматися,

Переходиш на вій.

Як втомився ти хитатися

Без надії та ласки

Той, кому ти так відданий,

Тебе зрадив давно.

Розучився ти вірити,

І підходиш із опаском,

Але господаря зустрівши,

Все пробачиш йому знову.

Був колись щасливим,

Самотнім і сильним,

І собачі медалі

Міг ти гордо носити.