Офицеры - Олег Газманов

Господа офицеры, по натянутым нервам

Я аккордами веры эту песню пою.

Тем, кто, бросив карьеру, живота не жалея,

Свою грудь подставляет за Россию свою.

Тем, кто выжил в Афгане, свою честь не изгадив,

Кто карьеры не делал от солдатских кровей.

Я пою офицерам, матерей пожалевшим,

Возвратив им обратно живых сыновей.

Офицеры, офицеры, ваше сердце под прицелом.

За Россию и свободу до конца.

Офицеры, россияне, пусть свобода воссияет,

Заставляя в унисон звучать сердца.

Господа офицеры, как сберечь вашу веру?

На разрытых могилах ваши души хрипят.

Что ж мы, братцы, наделали, не смогли уберечь их.

И теперь они вечно в глаза нам глядят.

Вновь уходят ребята, растворяясь в закатах,

Позвала их Россия, как бывало не раз.

И опять вы уходите, может, прямо на небо.

И откуда – то сверху прощаете нас.

Так куда ж вы уходите, может, прямо на небо.

И откуда – то сверху прощаете нас.

Офицеры, офицеры, ваше сердце под прицелом.

За Россию и свободу до конца.

Офицеры, россияне, пусть свобода воссияет,

Заставляя в унисон звучать сердца.

Офицеры, офицеры, ваше сердце под прицелом.

За Россию и свободу до конца.

Офицеры, россияне, пусть свобода воссияет,

Заставляя в унисон звучать сердца.

Панове офіцери, по натягнутих нервах

Я акордами віри цю пісню співаю.

Тим, хто, кинувши кар'єру, живота не шкодуючи,

Свої груди підставляє за Росію свої.

Тим, хто вижив в Афгані, свою честь не вигадавши,

Хто кар'єри не робив від солдатської крові.

Я співаю офіцерам, матерім пожалілим,

Повернувши їм назад живих синів.

Офіцери, офіцери, серце під прицілом.

За Росію та свободу до кінця.

Офіцери, росіяни, нехай свобода засяє,

Змушуючи в унісон звучатиме серця.

Панове офіцери, як зберегти вашу віру?

На розритих могилах ваші душі хриплять.

Що ж ми, братики, наробили, не змогли вберегти їх.

І тепер вони завжди в очі нам дивляться.

Знову йдуть хлопці, розчиняючись у заходах сонця,

Покликала їх Росія, як бувало неодноразово.

І знову ви йдете, може, просто на небо.

І звідки – зверху прощаєте нас.

Тож куди ж ви йдете, може, прямо на небо.

І звідки – зверху прощаєте нас.

Офіцери, офіцери, серце під прицілом.

За Росію та свободу до кінця.

Офіцери, росіяни, нехай свобода засяє,

Змушуючи в унісон звучатиме серця.

Офіцери, офіцери, серце під прицілом.

За Росію та свободу до кінця.

Офіцери, росіяни, нехай свобода засяє,

Змушуючи в унісон звучатиме серця.