Мама - Олег Газманов

В полночной тишине ты пела песни мне и улыбался я тебе во сне.

Ночные облака качали на руках и вдаль несла нас времени река.

Мама, я без тебя всегда скучаю.

Мама, хожу и поезда встречаю.

Мама, как грустно мне без теплых рук твоих.

В тени больших берез, наивных детских слез, когда ругала в шутку и всерьез,

Вставал и уходил, прощения не просил, как жаль, что я таким когда-то был.

Мама, я без тебя всегда скучаю.

Мама, хожу и поезда встречаю.

Мама, как грустно мне без теплых рук твоих.

Я иногда боюсь, что в сердце моем грусть поселится, и я твержу: «Вернусь, мама»

В те детские года, знаю, все отдам, чтоб быть с тобой навечно, навсегда.

Мама, я без тебя всегда скучаю.

Мама, хожу и поезда встречаю.

Мама, как грустно мне без теплых рук твоих.

Мама, я без тебя всегда скучаю.

Мама, хожу и поезда встречаю.

Мама, как грустно мне без теплых рук твоих.

У північній тиші ти співала пісні мені і посміхався я тобі у сні.

Нічні хмари гойдали на руках і далеко несла нас часу річка.

Мамо, я без тебе завжди сумую.

Мамо, ходжу і поїзди зустрічаю.

Мамо, як сумно мені без теплих рук твоїх.

В тіні великих беріз, наївних дитячих сліз, коли лаяла жартома і всерйоз,

Вставав і йшов, прощення не просив, як шкода, що я таким колись був.

Мамо, я без тебе завжди сумую.

Мамо, ходжу і поїзди зустрічаю.

Мамо, як сумно мені без теплих рук твоїх.

Я іноді боюся, що в серці моєму смуток оселиться, і я стверджу: «Повернуся, мамо»

В ті дитячі роки, знаю, все віддам, щоб бути з тобою надовго, назавжди.

Мамо, я без тебе завжди сумую.

Мамо, ходжу і поїзди зустрічаю.

Мамо, як сумно мені без теплих рук твоїх.

Мамо, я без тебе завжди сумую.

Мамо, ходжу і поїзди зустрічаю.

Мамо, як сумно мені без теплих рук твоїх.