Отговорила роща золотая - Олег Газманов

Отговорила роща золотая березовым, веселым языком,

И журавли, печально пролетая, уж не жалеют больше ни о ком.

И журавли, печально пролетая, уж не жалеют больше ни о ком.

Стою один среди равнины голой, а журавлей относит ветер вдаль,

Я полон дум о юности веселой, но ничего в прошедшем мне не жаль.

Я полон дум о юности веселой, но ничего в прошедшем мне не жаль.

Не жаль мне лет, растраченных напрасно, не жаль души сиреневую цветь.

В саду горит костер рябины красной, но никого не может он согреть.

В саду горит костер рябины красной, но никого не может он согреть.

Отговорила роща золотая березовым, веселым языком,

И журавли, печально пролетая, уж не жалеют больше ни о ком.

И журавли, печально пролетая, уж не жалеют больше ни о ком.

Відмовив гай золотий березовим, веселим язиком,

І журавлі, сумно пролітаючи, вже не жалкують більше ні о ком.

І журавлі, сумно пролітаючи, вже не жалкують більше ні о ком.

Стою один серед рівнини голою, а журавлів відносить вітер вдалину,

Я повний дум про молодість веселу, але нічого в минулому мені не шкода.

Я повний дум про молодість веселу, але нічого в минулому мені не шкода.

Не шкода мені років, витрачених даремно, не шкода душі бузкову квітку.

В саду горить багаття горобини червоної, але нікого не може він зігріти.

В саду горить багаття горобини червоної, але нікого не може він зігріти.

Відмовив гай золотий березовим, веселим язиком,

І журавлі, сумно пролітаючи, вже не жалкують більше ні о ком.

І журавлі, сумно пролітаючи, вже не жалкують більше ні о ком.