Летние дожди - Олег Газманов

Ах, эти летние веселые дожди и платья мокрого упругость под рукой,

И то, что ждет нас бесконечность впереди, и то, что падаю в любовь вдвоем с

тобой.

Но хлещут летние веселые дожди и тонет поцелуй в потоках серебра,

И, незаметно отрываясь от земли, вплетаюсь в пенье струй дождя, звенящих до

утра.

Припев:

Эти летние веселые дожди, эти радуги в потоках серебра,

И все ночи напролет шум дождя тебя зовет, только шелест крыльев и ночной полет.

Я не забуду эти летние дожди и на перроне твой соленый поцелуй.

Шептали губы вслед: «Прощай, и уходи …», глаза кричали вслед: «Не уходи,

постой!».

Я буду снова рваться в жизнь, как будто в бой, хрипеть, и ноты брать,

как будто рубежи,

Но что же от меня останется с тобой, может быть, дожди, летние дожди.

Припев:

Эти летние веселые дожди, эти радуги в потоках серебра,

И все ночи напролет шум дождя тебя зовет, только шелест крыльев и ночной полет.

Бросает ветер дождь в оконное стекло, а я смотрю, как небо синее в глаза ее

стекло.

Она хохочет, она счастья хочет, только не надо говорить, что наше время истекло.

Лужи, пузыри, она босая, а ветер зонт бросает,

Она снимает плащ, догоняет зонт, а он по лужам, будто парусник, плывет.

И эти летние веселые дожди, и платья мокрого упругость под рукой,

И что бы с нами не случилось впереди, пусть эти летние, светлые останутся со

мной, дожди.

Припев:

Эти летние веселые дожди, эти радуги в потоках серебра,

И все ночи напролет шум дождя тебя зовет, только шелест крыльев и ночной полет.

И все ночи напролет шум дождя тебя зовет, только шелест крыльев и ночной полет.

И все ночи напролет шум дождя тебя зовет, только шелест крыльев и ночной полет.

И все ночи напролет шум дождя тебя зовет, только шелест крыльев и ночной полет.

Ах, ці літні веселі дощі і сукні мокрого пружність під рукою,

І те, що чекає нас нескінченність попереду, і те, що падаю в любов удвох з

тобою.

Але плескають літні веселі дощі і тоне поцілунок у потоках срібла,

І, непомітно відриваючись від землі, вплітаюся в спів струменів дощу, що звенять до

ранку.

Приспів:

Ці літні веселі дощі, ці веселки в потоках срібла,

І всі ночі безперервно шум дощу тебе кличе, тільки шелест крил і нічний політ.

Я не забуду ці літні дощі і на пероні твій солоний поцілунок.

Шепотіли губи слідом: «Прощавай, і йди...», очі кричали вслід: «Не йди,

стривай!».

Я буду знову рватися в життя, ніби в бій, хрипіти, і ноти брати,

як межі,

Але що від мене залишиться з тобою, можливо, дощі, літні дощі.

Приспів:

Ці літні веселі дощі, ці веселки в потоках срібла,

І всі ночі безперервно шум дощу тебе кличе, тільки шелест крил і нічний політ.

Кидає вітер дощ у віконне скло, а я дивлюся, як небо синє в очі її

Скло.

Вона регоче, вона щастя хоче, тільки не треба говорити, що наш час минув.

Калюжі, бульбашки, вона боса, а вітер парасолька кидає,

Вона знімає плащ, наздоганяє парасольку, а він по калюжах, ніби вітрильник, пливе.

І ці літні веселі дощі, і плаття мокрого пружність під рукою,

І що би з нами не трапилося попереду, нехай ці літні, світлі залишаться з

мною, дощі.

Приспів:

Ці літні веселі дощі, ці веселки в потоках срібла,

І всі ночі безперервно шум дощу тебе кличе, тільки шелест крил і нічний політ.

І всі ночі безперервно шум дощу тебе кличе, тільки шелест крил і нічний політ.

І всі ночі безперервно шум дощу тебе кличе, тільки шелест крил і нічний політ.

І всі ночі безперервно шум дощу тебе кличе, тільки шелест крил і нічний політ.