Камень на дороге - Олег Газманов

Камень на дороге, дерево на склоне, стаи улетающих птиц.

Все это запомню, унесу за тенью ресниц.

Радости и беды, ночи и рассветы, эхо ускользающих снов.

Объяснить пытаюсь с помощью обычных слов.

Облака, улетают в закат, я хочу, чтобы все удалось.

Солнца луч, золотясь на руках, слился с золотом твоих волос.

Я хочу, чтоб годы проросли цветами в чистом поле белых страниц,

Я хочу собрать их в пестрое созвездие из слов и Ваших лиц.

Затаив дыхание, в этот мир звенящий, в то, что потерять так боюсь,

В золото рассвета звуком своей песни вольюсь.

Облака, улетают в закат, я хочу, чтобы все удалось.

Солнца луч, золотясь на руках, слился с золотом твоих волос.

Облака, улетают в закат, я хочу, чтобы все удалось.

Солнца луч, золотясь на руках, слился с золотом твоих волос.

Облака, улетают в закат, я хочу, чтобы все удалось.

Солнца луч, золотясь на руках, слился с золотом твоих волос.

Слился с золотом твоих волос, слился с золотом твоих...

Камінь на дорозі, дерево на схилі, зграї птахів.

Все це запам'ятаю, винесу за тінню вій.

Радості та біди, ночі та світанки, луна вислизають снів.

Пояснити намагаюся за допомогою звичайних слів.

Хмари, що відлітають у захід сонця, я хочу, щоб все вдалося.

Сонце промінь, золотячись на руках, злився із золотом твого волосся.

Я хочу, щоб роки проросли квітами у чистому полі білих сторінок,

Я хочу зібрати їх у строкате сузір'я зі слів та Ваших осіб.

Затамувавши подих, у цей світ дзвінкий, у те, що втратити так боюся,

У золото світанку звуком своєї пісні увіллюся.

Хмари, що відлітають у захід сонця, я хочу, щоб все вдалося.

Сонце промінь, золотячись на руках, злився із золотом твого волосся.

Хмари, що відлітають у захід сонця, я хочу, щоб все вдалося.

Сонце промінь, золотячись на руках, злився із золотом твого волосся.

Хмари, що відлітають у захід сонця, я хочу, щоб все вдалося.

Сонце промінь, золотячись на руках, злився із золотом твого волосся.

Злився із золотом твого волосся, злився із золотом твого...