Эх, дороги - Олег Газманов

Эх, дороги — пыль да туман,

Холода, тревоги да степной бурьян.

Знать не можешь доли своей,

Может крылья сложишь посреди степей.

Вьется пыль под сапогами степями полями,

А кругом бушует пламя да пули свистят.

Эх, дороги — пыль да туман,

Холода, тревоги да степной бурьян.

Выстрел грянет — ворон кружит,

Твой дружок в бурьяне неживой лежит.

А дорога дальше мчится, пылится, клубится,

А кругом земля дымится — чужая земля.

Эх, дороги — пыль да туман,

Холода, тревоги да степной бурьян.

Край сосновый — солнце встает,

У крыльца родного мать сыночка ждет.

И бескрайними путями, степями, полями

Все глядят вослед за нами родные глаза.

Эх, дороги — пыль да туман,

Холода, тревоги да степной бурьян.

Снег ли ветер, вспомним друзья,

Нам дороги эти позабыть нельзя.

Ех, дороги - пил та туман,

Холода, тривоги та степовий бур'ян.

Знати не можеш частки своєї,

Може, крила складеш серед степів.

В'ється пил під чоботами степами полями,

А навколо вирує полум'я та кулі свистять.

Ех, дороги - пил та туман,

Холода, тривоги та степовий бур'ян.

Постріл гримне - ворон кружляє,

Твій друг у бур'яні неживий лежить.

А дорога далі мчить, припадає пилом, клубиться,

А довкола земля димиться — чужа земля.

Ех, дороги - пил та туман,

Холода, тривоги та степовий бур'ян.

Край сосновий - сонце встає,

Біля ганку рідного мати на синочка чекає.

І безмежними шляхами, степами, полями

Всі дивляться за нами рідні очі.

Ех, дороги - пил та туман,

Холода, тривоги та степовий бур'ян.

Чи сніг вітер, згадаємо друзі,

Нам ці дороги забути не можна.