Dagane - Odd Nordstoga

Ein gong kom kjærteiken heilt av seg sjølv

Og kvar dag den var av sølv

For du gylte kvar ein augneblink med haugen fri

Og blenda var eg med på reisa di

Dagar som sand ut av hendene rett

Om du tvilar, ja, så kjenn

Den eine som den andre ut i vinden fer

Og tida som me har den reiser der

Lov meg å vera hjå meg all din tid

Ja, det lova me i lag

Så gav eg deg ein ring, ja det var lettvint gjordt

Så luskar og den dagen stille bort

Så langt

Så langt

Så som vinden greier å jaga bylgjene blå

Der skal eg fylgje de, min venn

Der skal me finne dei igjen

Og ute luskar styggen

Og skiljer deg frå meg

Og visste me, så hadde me

Nok kome oss i veg

Og eg ha' bore deg på armen

Gjennom skog og over fjell

Og du ha' halde meg i handa

Gjennom juv og myrke gjel

Og eg ha' strekt meg etter deg

Og du ha' strekt deg etter meg

Så langt

Så langt

Så langt som sola greier å fylgje bylgjene blå

Der skal eg fylgje deg, min venn

Der ska me finne dei igjen

Колись любов прийшла сама собою

І кожен день його робили зі срібла

Тому що ти все ще міг бити оком, коли купа була вільною

І бленда, я був з тобою у твоїй подорожі

Дні, як пісок з рук прямо

Якщо сумніваєтеся, так, то відчуйте

Один як другий виходить на вітер

І час, який ми маємо, проходить туди

Пообіцяй мені бути зі мною весь час

Так, це обіцяли мені в командах

Тоді я подарував тобі каблучку, так, це було легко зробити

Потім крадькома і цей день тихо геть

Так далеко

Так далеко

Як вітер встигає гнати хвилі сині

Там я піду за ними, друже

Там ми їх знову знайдемо

А надворі ховається потворність

І розділяє тебе від мене

І знав мене, і я теж

Досить, щоб почати

І я свердлила тобі руку

Через ліси і через гори

І ти тримаєш мене за руку

Через ущелини й темні зябра

І я потягнувся до вас

І ти потягнувся до мене

Так далеко

Так далеко

Наскільки сонце встигає слідувати за синіми хвилями

Там я піду за тобою, друже

Там ми їх знову знайдемо