Borga i Ur - Odd Nordstoga

To elver renn gjennom landet Ur, møtest der,

og høgt fra ein mur Ser du opptog med faner og vimplar i vind;

der elvene møtest skrid opptoget inn.

Eit bord med safirpynta beger av gull,

hyller med kunnskap, rull på rull.

Salar med strengespel,

song og lått, ringdans med fløyter og harpeslått.

Så snør det i landet: gløymselsnø.

Borte blir borga og gløymde dei brød.

Som metta dei fem tusen munnar frå korg:

Andlet ber blindt på ei tusenårssorg.

Og ingen kan minnast dei linne drag i dronningas andlet den fagre dag

Då landet her kvilte i heilag fred og alle hadde kjærleik å elske med.

Ei dør slår opp i den stille kveld,

gjennom opningen anar du skinet av eld

Og stemmer som vinden ber fram der du trør:

Dette er noko du kjenner fra før.

Ei hand spelar terning i fakkelskin,

ein fot trør i dans under ljost, mjukt lin;

Dei er her, dine bortgløymde systrer og brør:

Detter er noko du kjenner frå før.

Gløym slitet for glede og frykta for sorg;

det er her, alt du treng,

Det er brød i ei korg frå eit løyndomsfullt bord i så fast ei borg.

Sjå her er dagen som renn.

Sjå, her stig sola for deg Sjå, her er korga med brød for alle,

i borga i landet Ur.

Дві річки течуть через землю Ур, зустрічаються там,

і високо від стіни Бачиш окуляри з прапорами та вимпелами на вітрі;

де сходяться річки, процесія сповзає.

Стіл із золотими сапфіровими чашками,

полиці зі знаннями, рулон на рулоні.

Зали зі струнними іграми,

пісня і пісня, ринг з флейтами та арфою.

Потім в країні йде сніг: сніг забуття.

Пішли пристави і забули хліб.

Хто наситить п'ять тисяч уст із кошика:

Дух сліпо молиться про тисячолітній смуток.

І ніхто не може пригадати лляних рис на обличчі королеви в той прекрасний день

Тоді земля тут спочила у святому мирі, і кожен мав любов до кохання.

В тихий вечір відчиняються двері,

через отвір відчуваєш сяйво вогню

І голоси, як вітер просить, де ти думаєш:

Це те, що ви вже знаєте.

Рука грає в кості в світлі смолоскипів,

одна нога тремтить у танці під легкою м’якою білизною;

Вони тут, твої забуті сестри й брати:

Це те, що ви знаєте раніше.

Забудь труд радості і страх горя;

тут є все, що тобі потрібно,

У такому твердому замку є хліб із таємничого столу в кошику.

Подивіться, ось день, як гонка.

Ось, ось сонце сходить для вас, ось, ось кошик хліба для всіх,

в місті в країні Ур.