Pourtant - Nolwenn Leroy

Je l’aperçois, les yeux vides délavés

Et sous la peau fanée si fragile bébé

Je l’aperçois et pourtant il a été

Un sourire, des joues roses dans un très lointain passé

Le ciel a ignoré à la terre

Attaché sans boussole, sans repères

Il erre dans nos desserts

Pourtant il a connu ses seins, sa douceur

Pourtant elle a serré tout contre son coeur

Pourtant elle a aimé au moins quelques heures

Alors pourquoi et d’où est venu le malheur

Il aurait jouer dans le jardin avec ses copains

Se serait roulé dans l’herbe avec son chien

Et puis le soir sa voix d’un souffle

Lui aurait bercé de si belles histoires de rois, de chevaliers

Si quelques faits dans le bonheur tracent tes chemins

Dans la violence elles ont gravé le sien

Pourtant il a connu ses seins, sa douceur

Pourtant elle a serré tout contre son coeur

Je le vois égaré, seul, a traîné là, dans le matin

A rêver d'évasion, volcan en éruption

Vivre sa vie de galérien

Pourtant il a connu ses seins, sa douceur

Pourtant elle a serré tout contre son coeur

Pourtant elle a aimé au moins quelques heures

Et pourtant elle l’a aimé

Et pourtant elle l’a laissé

Je l’aperçois vieil enfant oublié

Je l’aperçois mais comment l’oublier

Я бачу його, порожні очі вимиті

А під зів'ялою шкірою така тендітна дитина

Я бачу його, але він був

Посмішка, рум'яні щоки в дуже далекому минулому

Небо ігнорує землю

Прикріплюється без компаса, без орієнтирів

Воно блукає в наших десертах

Але він знав її груди, її солодкість

Але вона все притиснула до серця

Але вона любила принаймні кілька годин

Так чому ж і звідки взялося нещастя

Він грав у садку зі своїми друзями

Покотився б у траві зі своїм собакою

А потім увечері його голос із подихом

Він сколихнув би такі гарні історії про королів, лицарів

Якщо кілька фактів щастя простежують ваші шляхи

У насильстві вони закарбували його

Але він знав її груди, її солодкість

Але вона все притиснула до серця

Я бачу, як він заблукав, один, вранці бовтається

Бачити уві сні втечу, виверження вулкана

Живіть життям галерного раба

Але він знав її груди, її солодкість

Але вона все притиснула до серця

Але вона любила принаймні кілька годин

І все ж вона любила його

І все ж вона покинула його

Я бачу його стару забуту дитину

Я це бачу, але як я можу це забути