Go, Crystal Tears - Noël Akchoté, Джон Доуленд

Go crystal tears, like to the morning show’rs

And sweetly weep into thy lady’s breast.

And as the dews rerive the drooping flow’rs,

So let your drops of pity be address’d,

To quicken up the thoughts of my desert,

Which sleeps too sound whilst I from her depart.

Haste restless sighs, and let your burning breath

Dissolve the ice of her indurate heart,

Whose frozen rigour like forgetful Death,

Feels never any touch of my desert:

Yet sighs and tears to her I sacrifice,

B oth from a spotless heart and patient eyes

Іди кришталевими сльозами, як на ранкові шоу

І солодко плач у грудях своєї жінки.

І коли роси відновлюють пониклі потоки,

Тож нехай ваші краплі жалю будуть адресовані,

Щоб розвіяти думки про мою пустелю,

Котрий надто міцно спить, поки я від неї відійду.

Поспішайте неспокійні зітхання, і дозвольте своєму пекучому диханню

Розчиніть лід її твердого серця,

Чия застигла суворість, як забудькувата смерть,

Ніколи не відчуваю жодного дотику до моєї пустелі:

Але зітхання й сльози їй я жертвую,

Від чистого серця та терплячих очей