Люстэрка - Nizkiz

Так губляю вочы блакiтныя ў чырвоным.

Застаючыся сам насам сабе незнаемы.

Не адчуваю час...

Я гляджу ў люстэрка i мераю ў iм адлегласць

Да тваiх прывiдаў, маўклiва, дзiўных дагэтуль.

Што разбуралi нас

Цiха лунае гук.

Раю застацца тут.

Дзе мы супраць усiх.

Нерухома дэманы твае спяць у коме.

Гэта наш амаль новы шанец.

Дык прымай мае віншаваннi.

Так блукаюць думкi адлiгаю крадучыся

Мы даўно ня тыя з табою,

Кiм нас усе лiчаць

Зноў i таму, вiдаць,

Я малюю зоркi бясконца на яе целе

І фатаграфую ў цемры здымнай кватэры,

Каб сонца не спужаць.

Цiха лунае гук.

Раю застацца тут.

Дзе мы супраць усiх.

Нерухома дэманы твае спяць у коме.

Гэта наш амаль новы шанец.

Дык прымай мае віншаваннi.

Так я втрачаю свої блакитні очі червоними.

Залишатися на самоті нам невідомо.

Я не відчуваю часу...

Я дивлюся в дзеркало і вимірюю в ньому відстань

Твоїм привидам, мовчазно, дивно поки що.

Це знищило нас

Звук тихий.

Раджу залишитися тут.

Де ми проти всіх.

Нерухомі ваші демони сплять у комі.

Це наш майже новий шанс.

Тож прийміть мої вітання.

Так блукаючі думки тануть крадькома

Ми з тобою давно не були,

Ким ми всі думаємо?

Знову, отже, мабуть

Я безкінечно малюю зірки на її тілі

І сфотографуйся в темряві орендованої квартири,

Щоб не лякати сонця.

Звук тихий.

Раджу залишитися тут.

Де ми проти всіх.

Нерухомі ваші демони сплять у комі.

Це наш майже новий шанс.

Тож прийміть мої вітання.