Ничего не бойся - Nizkiz

Ничего не бойся, я не poison,

Я мечта, я спрятанная осень.

Не метаю листья.

Удивишься,

Улыбнёшься или в минус бросишь.

То ли в подворотне бродят огни,

Я шаг, они - в сторону и гаснут.

Удержи, касаясь, окрыляюсь.

Ты молчишь, я тоже не признаюсь.

Что мы потоки, бегущие с крыши.

Никто не услышит, что будет потом,

Когда взорвётся звезда.

Возле подъезда мы так похожи,

Когда поём.

Никого не слушай.

Будет лучше,

Будет проще, будет всё, как хочешь.

Даже будет лето зиму сметать.

Ради смеха радио попросим

Нашипеть волнами, что над нами

Небо в рамах, я в него глазами.

Небо, я болею, не велело,

Но моё лиловое хотело.

Ведь мы потоки, бегущие с крыши.

Никто не услышит, что будет потом,

Когда взорвётся звезда.

Возле подъезда мы так похожи,

Когда поём.

Нічого не бійся, я не poison,

Я мрія, я захована осінь.

Чи не метаю листя.

Здивуєшся,

Усміхнешся або в мінус кинеш.

Чи то в підворітті тиняються вогні,

Я крок, вони – убік і гаснуть.

Утримай, торкаючись, окриляюсь.

Ти мовчиш, я теж не зізнаюся.

Що ми потоки, що біжать з даху.

Ніхто не почує, що буде потім,

Коли вибухне зірка.

Біля під'їзду ми так схожі,

Коли співаємо.

Нікого не слухай.

Буде краще,

Буде простіше, буде все як хочеш.

Навіть літо зиму змітатиме.

Заради сміху радіо попросимо

Нашипіти хвилями, що над нами

Небо у рамах, я в нього очима.

Небо, я хворію, не велело,

Але моє фіолетове хотіло.

Адже ми потоки з даху.

Ніхто не почує, що буде потім,

Коли вибухне зірка.

Біля під'їзду ми так схожі,

Коли співаємо.