Последнее письмо - Николай Расторгуев

Над нами сотни тонн породы,

Нас завалило двести метров.

Мы ждём, листаем свои годы —

Здесь нет закатов, нет рассветов.

Пишу письмо, где нет секретов;

Пишу тебе, в холодной тьме

Пропали чувства, нет ответов —

Шахтёры в угольной тюрьме.

Мы в стороне от всех миров,

Все мысли только о тебе.

Здесь: нет ни солнца, нет цветов;

-

И каждый пишет сам себе.

Припев:

Надежды нет, осталось пять шахтёров.

Мы перестали верить, перестали ждать.

Мы взаперти и плачет город.

Прости, родная, что не успел понять.

Здесь нет ни неба, ни крестов;

Я умираю, всех простил.

Не вижу света, нет ветров.

Как жаль, что я не долюбил.

Там, наверху, у входа в шахту

В твоих руках обед остыл.

Я знаю, вы несёте вахту.

Прости, что я не долюбил.

Припев:

Надежды нет, осталось пять шахтёров.

Мы перестали верить, перестали ждать.

Мы взаперти и плачет город.

Прости, родная, что не успел понять.

Я дочке платье заказал,

Хотел на свадьбу подарить.

Я бросил пить, я доказал —

Никто не сможет так любить.

Я знаю, ты зовёшь: «Вернись!

Живым вернись, я всё прощу!»

Не надо слёз, прошу, держись —

И расскажи всё малышу.

Припев:

Надежды нет, осталось пять шахтёров.

Мы перестали верить, перестали ждать.

Мы взаперти и плачет город.

Прости, родная, что не успел понять.

Прости, родная, что не успел обнять.

Прости, родная, я не успел…

Над нами сотні тонн породи,

Нас завалило двісті метрів.

Ми чекаємо, гортаємо свої роки

Тут немає заходу сонця, немає світанків.

Пишу листа, де немає секретів;

Пишу тобі, в холодній темряві

Зникли почуття, немає відповідей —

Шахтарі у вугільній в'язниці.

Ми в боці від усіх світів,

Всі думки тільки про тебе.

Тут: немає жодного сонця, немає квітів;

-

І кожен пише сам собі.

Приспів:

Надії немає, лишилося п'ять шахтарів.

Ми перестали вірити, перестали чекати.

Ми замкнені і плаче місто.

Вибач, рідна, що не встиг зрозуміти.

Тут немає ні неба, ні хрестів;

Я вмираю, всіх пробачив.

Не бачу світла, немає вітрів.

Як шкода, що я не долюбив.

Там, нагорі, біля входу в шахту

У твоїх руках обід охолов.

Я знаю, ви несете вахту.

Вибач, що я не долюбив.

Приспів:

Надії немає, лишилося п'ять шахтарів.

Ми перестали вірити, перестали чекати.

Ми замкнені і плаче місто.

Вибач, рідна, що не встиг зрозуміти.

Я доньці сукню замовив,

Хотів на весілля подарувати.

Я кинув пити, я довів

Ніхто не зможе так любити.

Я знаю, ти кличеш: «Повернися!

Живим повернися, я все пробачу!

Не треба сліз, прошу, тримайся—

І розкажи все малюкові.

Приспів:

Надії немає, лишилося п'ять шахтарів.

Ми перестали вірити, перестали чекати.

Ми замкнені і плаче місто.

Вибач, рідна, що не встиг зрозуміти.

Вибач, рідна, що не встиг обійняти.

Вибач, рідна, я не встиг...