Это было, было… - Николай Расторгуев, Любэ

Это было, это было в те года, от которых не осталось и следа.

Это было, это было в той стране, о которой не загрезишь и во сне,

О которой не загрезишь и во сне.

Я придумал это, глядя на твои косы-кольца огневеющей змеи,

На твои зеленоватые глаза, как персидская больная бирюза,

Как персидская больная бирюза.

Может быть, тот лес — душа твоя, может быть, тот лес — любовь моя,

Или, может быть, когда умрем, мы в тот лес направимся вдвоем,

Мы в тот лес направимся вдвоем.

Це було, це було в ті роки, від яких не залишилося і сліду.

Це було, це було в тій країні, про яку не замрієш і уві сні,

Про яку не замрієш і уві сні.

Я придумав це, дивлячись на твої коси-кільця вогняної змії,

На твої зелені очі, як перська хвора бірюза,

Як перська хвора бірюза.

Може, той ліс - душа твоя, може, той ліс - любов моя,

Або, може, коли помремо, ми в той ліс попрямуємо вдвох,

Ми в той ліс попрямуємо вдвох.