А заря - Николай Расторгуев, Любэ

Я иду по стране старорусским маршрутом

Безоблачным утром окутанный первой зарёй.

Все песни мои, все друзья будут рядом, как будто,

И сам я, как будто, ещё молодой озорной.

А заря-заря-заря, дело божие творя,

Золотит леса и пашни светом ясным янтаря.

А заря-заря-заря всё ж старается не зря,

Окрыляя судьбы наши, души, проще говоря.

А я верю, что всё ещё только в начале,

Едва зазвучали на ярмарку, эх, бубенцы.

Вся даль впереди, а её не пройти без печали,

Но сколь ни живешь ты, а для жизни мы всё же юнцы.

А заря-заря-заря, дело божие творя,

Золотит леса и пашни светом ясным янтаря.

А заря-заря-заря всё ж старается не зря,

Окрыляя судьбы наши, души, проще говоря

Я йду країною староросійським маршрутом

Безхмарним ранком оповитий першою зорею.

Всі пісні мої, всі друзі будуть поруч, начебто,

І сам я, наче, ще молодий бешкетник.

А зоря-заря-заря, діло божі творячи,

Золотить ліси та ріллі світлом ясним бурштину.

А зоря-зоря-зоря все ж таки намагається не дарма,

Окриляючи долі наші, душі, простіше кажучи.

А я вірю, що все ще тільки на початку,

Щойно зазвучали на ярмарок, ех, бубонці.

Вся далечінь попереду, а її не пройти без смутку,

Але як не живеш ти, а для життя ми все ж молодики.

А зоря-заря-заря, діло божі творячи,

Золотить ліси та ріллі світлом ясним бурштину.

А зоря-зоря-зоря все ж таки намагається не дарма,

Окриляючи долі наші, душі, простіше кажучи