Свои - Николай Расторгуев, Любэ

В углу губ папироска подрагивала

Он давился но пил, нам счастливым назло

Вся честная пивная понять не могла

От чего его так развезло

Это душу не жизнь искалечила

Не с обиды, братишка, я пил

Я искал в этом городе женщину

Ту, единственную свою

Я искал в этом городе женщину

Ту, единственную свою

Поначалу, наверное, молод был

Много было сам знаешь чего

Были встречи и были проводы

Не хватало всегда одного

От судьбы получая затрещины

Вот он я сам не свой на своём стою

Я ищу в этом городе женщину

Ту, единственную свою

Я ищу в этом городе женщину

Ту, единственную свою

Даже тени обрыдлой тоски не нашел

Когда вывернул наизнанку нутро

Пустота и такая, что нехорошо

Словно зря сорок лет прошло

Как яйцо в руке - раздавил стакан

И провёл всей ладонью в стекле, да в крови

По лицу моему, чуешь, какой обман

В тех, которые не свои

И от всей души на весь зал заржал

Так, что скулы чужим от обиды свело

Каждый биться желал, потому что не знал

От чего его так развезло

Я уже любой настоящей рад

С мясом рву лады, режься в кровь, струна

Понимаешь, брат, ты всё понимаешь, брат

Без своих нам здесь всем хана

Понимаешь, брат, ты всё понимаешь, брат

Без своих нам здесь всем хана

Подожди, он скамью отстранил и встал

Заплатил, отвернувшись, меня за плечо потрепал

И побрёл, как домой, на ближайший вокзал

Будто верный маршрут не знал

Что-то стало, как ком, поперёк души

Вдруг мне некуда стало спешить

Шаг от пропасти до таких вершин

Что опять захотелось жить

Я хотел окликнуть, его догнать

Чтобы верный спросить маршрут

Женщин тех, что хотят и умеют ждать

Тех, которые ищут и пьют

От судьбы получая затрещины

Вот он я, сам не свой на своём стою

Я ищу в этом городе женщину

Ту, единственную свою

Я ищу в этом городе женщину

Ту, единственную свою

У кутку губ цигарка тремтіла

Він давився але пив, нам щасливим на зло

Вся чесна пивна зрозуміти не могла

Від чого його так розвезло

Це душу не життя покалічила

Не з образи, братику, я пив

Я шукав у цьому місті жінку

Ту, єдину свою

Я шукав у цьому місті жінку

Ту, єдину свою

Спочатку, мабуть, молодий був

Багато було сам знаєш чого

Були зустрічі та проводи

Не вистачало завжди одного

Від долі отримуючи тріщини

Ось він я сам не свій на своєму стою

Я шукаю в цьому місті жінку

Ту, єдину свою

Я шукаю в цьому місті жінку

Ту, єдину свою

Навіть тіні набридлої туги не знайшов

Коли вивернув навиворіт нутро

Порожнеча і така, що недобре

Наче даремно сорок років минуло

Як яйце в руці – розчавив склянку

І провів усією долонею у склі та в крові.

З лиця мого, чуєш, який обман

У тих, які не свої

І від щирого серця на весь зал заржал

Так, що вилиці чужим від образи звело

Кожен битися бажав, бо не знав

Від чого його так розвезло

Я вже будь-який справжній радий

З м'ясом рву лади, ріжся в кров, струна

Розумієш, брате, ти все розумієш, брате

Без своїх нам тут усім хана

Розумієш, брате, ти все розумієш, брате

Без своїх нам тут усім хана

Почекай, він лаву відсторонив і встав

Заплатив, відвернувшись, мене за плече пошматував

І побрів, як додому, на найближчий вокзал

Неначе вірний маршрут не знав

Щось стало, як кому, поперек душі

Раптом мені нікуди стало поспішати

Крок від прірви до таких вершин

Що знову захотілося жити

Я хотів окликнути, його наздогнати

Щоб вірний запитати маршрут

Жінок тих, що хочуть і вміють чекати

Тих, які шукають та п'ють

Від долі отримуючи тріщини

Ось він я, сам не свій на своєму стою

Я шукаю в цьому місті жінку

Ту, єдину свою

Я шукаю в цьому місті жінку

Ту, єдину свою