Premier pas - Nekfeu

Les nouvelles viennent d’annoncer l’ouragan, l’air est lourd, le ciel est noir

interdit de traîner

Le couvre-feu est prévu pour dix-neuf heures mais les gens d’ici n’ont pas trop

l’air inquiets

Ils disent avoir connu l’pire avec Katrina et les crimes pour savoir qui

contrôle le rrain-té

Ils font la fête et me proposent de trinquer, y a de la bonne humeur à profusion

Les musiciens s’amusent en improvisant, tous les voisins se fournissent en

provisions

Orleans… Only in New Orle' guys!

Only in New Orleans

Foule attroupée complètement prête joue de la trompette en pleine tempête

Et le journal s'était peut-être trompé mais je cours de la tête aux pieds

trempés

L’ouragan est passé à quelques miles, les zones autour du port sont inondées

Loin de mes terres d’humeur sentimentale, y a pas que la peur que j’ai senti

monter

Loin de mes terres, je n’ai pensé qu’aux miens, je n’ai que leurs souvenirs et

leurs invocations

Étrange comme on ressent des pulsions d’amour au contact de la mort ou d’son

évocation

L’Européen oublie trop souvent qu’il n’est rien face à la nature qui reprend

ses droits

Tornade de pensées qui tourne dans ma tête, j’en attrape une au vol et je

repense à toi (Toi)

Et si les cyclones étaient la somme de tous les derniers soupirs de la Terre?

Et si les tremblements de terre étaient la somme de tous nos premiers pas?

Et si les cyclones étaient la somme de tous les derniers soupirs de la Terre?

Et si les tremblements de terre étaient la somme de tous nos premiers pas?

Onze heures du matin dans Tokyo, je me perds seul, c’est une autre énergie que

je perçois

Est-ce pour ça que j’aime tant d’cette ville ou bien parce qu’ici je n’suis

personne?

Ici, tu n’es pas là mais ton souvenir me suit où que j’aille et ça m’fait mal

Rien d'étonnant qu’en japonais l’amour se dise ai

Faisons la guerre pour être en paix, faisons notre vie sans suspicion

Hier, la Terre a tremblé, secouant la ville en suspension

Le séisme était de faible magnitude mais assez pour me rappeler qu’on partira

Ça s’rait dommage de finir sur une dispute, si je pars avant, est-ce que tu

compatiras?

L’Européen oublie trop souvent qu’il n’est rien face à la nature qui reprend

ses droits

Collision de pensées qui secoue ma tête, j’en attrape une au sol et je repense

à toi (Toi)

Et si les cyclones étaient la somme de tous les derniers soupirs de la Terre?

Et si les tremblements de terre étaient la somme de tous nos premiers pas?

Et si les cyclones étaient la somme de tous les derniers soupirs de la Terre?

Et si les tremblements de terre étaient la somme de tous nos premiers pas?

Ça voudrait dire qu’on est tous liés

J’ai l’impression qu’on est tous liés

Ça voudrait dire qu’on est tous liés

J’ai l’impression qu’on est tous liés

J’ai l’impression qu’on est tous liés

On est une infinité de voix discordantes

Qui deviennent justes, une fois chantées en cœur

Новини щойно сповістили про ураган, повітря важке, небо темне

заборонено тусуватися

Комендантська година встановлена ​​на сьому, але людям тут не надто багато

виглядаючи стурбованим

Кажуть, що їм було найгірше з Катріною та злочинами, щоб з’ясувати, хто

контролює злив

Вони гуляють і пропонують тост, там багато гарного гумору

Музиканти весело імпровізують, усі сусіди собі забезпечують

бакалія

Орлеан… Тільки в Новому Орле, хлопці!

Тільки в Новому Орлеані

Натовп зібрався повністю готовий грати на трубі в розпал шторму

І газета могла помилятися, але я бігаю з ніг до голови

замочений

Ураган пройшов за кілька миль, райони навколо гавані були затоплені

Далеко від моїх країв сентиментального настрою, я відчував не тільки страх

підніматися

Далеко від своїх країв, я думав тільки про свої, маю лише їхні спогади і

їх виклик

Дивно, як людина відчуває імпульси кохання у зіткненні зі смертю чи його

викликання

Європеєць занадто часто забуває, що він ніщо перед природою, яка бере верх

його права

Торнадо думок крутиться в моїй голові, я ловлю одну на льоту і я

думати про тебе (ви)

Що якби циклони були сумою всіх останніх подихів Землі?

Що якби землетруси були сумою всіх наших перших кроків?

Що якби циклони були сумою всіх останніх подихів Землі?

Що якби землетруси були сумою всіх наших перших кроків?

Одинадцята година ранку в Токіо, я гублюся один, це ще одна енергія

я сприймаю

Чи тому я так люблю це місто, чи тому, що мене тут немає

ніхто?

Тут тебе немає, але твоя пам'ять слідує за мною, куди б я не пішов, і мені це болить

Недарма японці кажуть, що любов - це і

Йдемо на війну, щоб бути в мирі, давайте жити своїм життям без підозр

Вчора Земля потряслася, потрясаючи місто

Землетрус був невеликої сили, але достатнього, щоб нагадати мені, що ми виїжджаємо

Було б соромно закінчитися сваркою, якщо я піду раніше, а ви

співчувати?

Європеєць занадто часто забуває, що він ніщо перед природою, яка бере верх

його права

Думки зіштовхуються, хитаючи головою, я ловлю одну на підлозі й думаю

тобі (ти)

Що якби циклони були сумою всіх останніх подихів Землі?

Що якби землетруси були сумою всіх наших перших кроків?

Що якби циклони були сумою всіх останніх подихів Землі?

Що якби землетруси були сумою всіх наших перших кроків?

Це означало б, що ми всі пов’язані

Я відчуваю, що ми всі пов’язані

Це означало б, що ми всі пов’язані

Я відчуваю, що ми всі пов’язані

Я відчуваю, що ми всі пов’язані

Ми — нескінченність суперечливих голосів

Які стають правими, колись заспівані разом