Plume - Nekfeu

J’aimerais être contemporain autant qu’intemporel

Pour ça j’contemplerai le ciel

J’suis d’ceux qui tendent l’oreille

Pas d’ceux qu’attendent pour rien

Y’avait personne quand on pleurait

C’est l’hécatombe qu’importe le réel

Vu qu’c’est Dieu qu’emporte le rêve

Mon Seigneur c’est pour ça qu’on t’implorait

J’vois les restes de bons sentiments

Dans mon cœur incorporés

Emportés par un corbeau, incarné par ton corps

J’pourrai encore pleurer

Mais j’suis plus qu’un missile téléguidé

Que t’as armé quand t’as décidé d’me quitter

J’sais plus qui t’es, pourtant c’est

Entièrement de ma faute, t’as tout faux

Si tu crois qu’les garçons vont en boite pour danser

On pense avoir l’temps d’se rattraper

Quand faut se dépêcher, parmi ceux qu’on fait céder

Combien veulent confesser des pêchés?

J’ai prédit qu’certains s’aideraient d’un psy hein

On a tous le droit à cette rédemption

Alors j’ai épousé ma plume

Pour affronter les tempêtes et repousser la brume

Y’en a qu’une et elle m’absorbe

Comme la goutte d’encre sur laquelle j’mets l’accent

J’suis là pourtant mais j’suis absent, ouais

J’ai épousé ma plume

Ce soir pour mes matelots y’aura pas d’dîner dansant

On partagera une 'teille qu’on fera 'ner-'ner dans l’centre

Ouais on aime être ensemble, toute l’année, les gens l’sentent

Attirés par la violence parc’qu’on est nés dans l’sang

Aucune affaire conclue avec les lâches

Ceux qu’on eu quand j’avais rien

À part l’amour d’mes galériens, ceux qu’on hue, avec des «H «Seul dans ma hutte, les yeux sur mon avenue

Je pense à tout ceux qu’ils ont eu

La roue tourne plus, y’a sûrement un U

Je pense à toi mon frère qu’a épousé ta plume

Dépoussiéré ton armure et repoussé la brume

Liquide nocif dans ta Cristalline dès que la crise t’abime

Et quand t'écris ces lignes

Des étoiles qui s’alignent hors de ta chrysalide

Bénie soit celle qui embellit ton ciel

Même dans l’horreur pénitentiaire

Quand tes erreurs pénibles t’encerclent

Et quand le mal t’enserre

T’as une femme sincère t’en es maintenant certain

Car dans tes yeux les flammes dansèrent

Force à toi si t’as épousé ta plume

Si c’est la seule qui t’a plu

Si vos chemins n’se quittent plus

Moi elle m’absorbe comme la goutte d’encre sur laquelle j’mets l’accent

J’suis là pourtant mais j’suis absent, c’est vrai

J’suis plus vraiment là depuis qu’j’ai épousé ma plume

Pour affronter les tempêtes et repousser la brume

Y’en a qu’une et elle m’absorbe

J’suis là pourtant mais j’suis absent, hein

Si j'étais un marin je lèverai l’ancre et

Mon verre de rhum et j’chanterai

À la gloire des femmes aux robes échancrées

Y’en a certaines que j’oublie vite, et je fuis comme un lâche

Mais toi t’es parti en m’laissant blanc comme un linge face au lit vide

Si tu laisses la flamme mourir, je mourrai d’abord

N’oublie pas que le pardon se nourrit d’aveux

D’un œil accusateur, tous les passants scrutent nos disputes

Mais, ça ne les regarde pas, l’amour est aveugle

Rien d’plus dangereux qu’une fille au cœur brisé

Mais ta haine c’est ma seule lumière dans ce tunnel

Car si tu m’détestes c’est qu’tu m’aimes

J’t’ai pas laissé de répit, en apparence

Tu t’es épris d’un autre que moi pour me détruire

Tu m’annonces que ton cœur est pris et puis

On fait l’amour, tu trouves ça maléfique et dément

Et ton amant étonnamment est plus magnétique qu’un mari aimant

Tu sais, moi j’ai épousé cette plume

Elle m’empêche de t’aimer

Elle m’empêche d'écrire qu’on s’aime plus

J’ai épousé cette plume

Elle m’empêche de t’aimer

Elle m’empêche d'écrire qu’on s’aime plus

Я хотів би бути сучасним, а також позачасовим

Для цього я буду споглядати небо

Я з тих, хто слухає

Не з тих, хто нічого не чекає

Коли ми плакали, нікого не було

Це бійня, незалежно від справжньої

Бачити, що це Бог забирає мрію

Господи, ось чому ми благали Тебе

Я бачу залишки добрих почуттів

В моєму серці включено

Занесений вороною, втілений твоїм тілом

Я все ще міг плакати

Але я більше, ніж керована ракета

Що ти озброїв, коли вирішив мене покинути

Я більше не знаю, хто ти, але це так

У всьому я винен, ти все неправильно зрозумів

Якщо ви думаєте, що хлопці ходять танцювати в клуби

Ми думаємо, що маємо час наздогнати

Коли треба поспішати, серед тих, хто змушений поступитися

Скільки бажаючих визнати гріхи?

Я передбачав, що дехто отримає допомогу від психолога, еге ж

Ми всі маємо право на це викуп

Так я одружився зі своїм пером

Щоб витримати шторм і відбити туман

Є тільки одна, і вона мене поглинає

Як крапля чорнила, на якій я зосереджуюся

Я ще тут, але я відсутній, так

Я одружився зі своїм пером

Сьогодні ввечері для моїх моряків не буде танцю на обід

Ми поділимося пляшкою, яку будемо нервувати в центрі

Так, ми любимо бути разом цілий рік, люди це відчувають

Приваблює насильство, бо ми народилися в крові

Ніякої справи з боягузами

Ті, які у нас були, коли в мене нічого не було

Крім любові моїх рабів на галерах, тих, кого освистають, з «Н» Один у моїй хатині, очі на мій проспект

Я думаю про всі, які вони мали

Колесо більше не обертається, напевно є U

Я думаю про тебе, мій брат, за якого твоє перо вийшло заміж

Зтріть пил зі своєї броні та відштовхніть туман

Шкідлива рідина у вашому Crystalline, як тільки криза завдає вам шкоди

І коли ви пишете ці рядки

Зірки вирівнюються з вашої лялечки

Благословенна та, хто прикрашає твоє небо

Навіть у тюремному жаху

Коли твої болючі помилки оточують тебе

І коли тебе оточує зло

Тепер у вас є щира дружина, ви впевнені

Бо в твоїх очах полум’я танцювало

Сили тобі, якби ти одружився зі своїм пером

Якщо це єдиний, який вам сподобався

Якщо ваші шляхи ніколи не перетинаються

Мене воно поглинає мене, як крапля чорнила, на якій я роблю акцент

Я ще тут, але мене немає, це правда

З тих пір, як я одружився зі своїм пером, мене тут не було

Щоб витримати шторм і відбити туман

Є тільки одна, і вона мене поглинає

Я ще тут, але мене немає, еге ж

Якби я був моряком, я б зважив якір і

Моя склянка рому і я заспіваю

На славу жінок у сукнях високої довжини

Є такі, які я швидко забуваю, і втікаю, як боягуз

Але ти пішов, залишивши мене білим, як простирадло, перед порожнім ліжком

Якщо ти дозволиш полум’ю згаснути, я помру першим

Не забувайте, що прощення живлять зізнаннями

Звинувачуючим оком усі перехожі розглядають наші суперечки

Але це не їхня справа, любов сліпа

Немає нічого небезпечнішого, ніж дівчина з розбитим серцем

Але твоя ненависть — моє єдине світло в цьому тунелі

Бо якщо ти мене ненавидиш, ти мене любиш

Я, мабуть, не дав тобі перерви

Ти закохався в когось іншого, крім мене, щоб мене знищити

Ти кажеш мені, що твоє серце захоплено, а потім

Ми займаємося любов'ю, ви вважаєте це злим і божевільним

А твій коханий, на диво, більш притягнутий, ніж люблячий чоловік

Знаєш, я одружився з цим пером

Вона заважає мені тебе любити

Вона заважає мені писати, що ми любимо один одного більше

Я одружився з цим пером

Вона заважає мені тебе любити

Вона заважає мені писати, що ми любимо один одного більше