Ciel noir - Nekfeu

Écrire, c’est la première action d’un homme privé de liberté

J’ai pour preuve les noms des prisonniers gravés sur les murs des geôles

Et c’est pur comme l’amour des jeunes

Le murmure des gens s’amplifie, on vit à peine, on meurt déjà

C’est l’son des caves qui remonte et dérange ces putains d’riverains

Pour partir loin, j’ai fraudé, nique le train et ses tarifs pleins

Le béton m’a dit: «T'as la tête chaude» mais le pire dans la vie

C’est pas qu’il t’arrive quelque chose, c’est qu’il t’arrive rien

Si l’un des miens fatigue, on le relaie

Et, si l’un des miens tombe, on le relève

Mais, si l’un des miens part, je m’en remets pas

Même si je crois qu’on part d’ici-bas pour mieux renaître

On sera là pour sa re-mè, l’un des miens tombe, on le relève

On sera là pour sa re-mè, on part seulement pour mieux renaître

Le corps est identifié chez le coroner

Hier encore, il kiffait sur le corner

Quand la vie vient te gifler, faut les cojones

Encore une page écornée, un péché authentifié avant qu’on renaisse

Tu veux faire du chiffre et finir couronné?

Tu veux défoncer toutes les portes, pense au courant d’air

Pas-Pas-Pas encore honnête, je l’avoue, j’ai le cœur en miettes

Je n’ai qu’un remède, c’est l’amour, gêné que l’on m’aide

J’ai l’appui de mes jeunes loups, y’en a qui me manquent

Y’a des kilomètres devant nous avant qu’on renaisse

Quand ta bonne étoile est pudique, un ciel noir

Une larme qui nettoie les pupilles, un camé sort

Une lame dont on parlera plus tard mais qui, pour l’moment

Ne grave qu’un «Au secours» sur les toilettes publiques

Qu’est-c'que tu connais d’un keumé qui s’shoot?

La survie vaut le prix d’un camé qui souffre

Un homme seul avec une lame sale, soudain, l'âme sort

Étouffée par le bruit d’une canette qui s’ouvre

On part pour renaître

Un parcours en zigzag ou parcours honnête

Tout l’monde part pour renaître

Qui s’ra là pour sa re-mé?

J’ai l’amour pour remède

On part pour renaître, ciel noir, ciel noir

Two, three, four

Ah ahhh ah ahhh ohh

Ah ahhh ah ah ohhh

Diabi, tu m’dis quand c’est bon

Ah ahhh ah ahhh ah

Ah ahhh ah ahhh ah

Au-dessus des nuages, le soleil brille intensément

Retour sur terre, le ciel est noir, une mère enterre ses morts

Tous dans le même bateau mais où est-c'qu'on va?

On est tous aveugles dans ce convoi

Les passants ont des masques et dévorent tout, comme une masse

Qui ressemble au Sans-Visage du Voyage de Chihiro

Les démons s’amassent autour du corps qu’on ramasse

Et le sang paraît plus noir à l'éclairage d’un gyro'

Ils ne pensent qu’aux millions alors je prends les liens sans eux

Je finis en haut et deviens lion

L’amour est une essence

La mort est une naissance

Un jour, il ne restera plus rien de ces bouches qui maudissent

Rien de ces horizons flous qui jaunissent

Plus rien de nos mères, de nos fils, de mon disque

Il ne restera rien d’ces volcans qui vomissent

Et puis plus un seul écho de l’orage qui tonne

Plus un brin de pollen et plus un gramme de sel

Et plus rien de ces copeaux de nuages qui tombent

Quand des golems de béton armé grattent le ciel

Il ne restera rien des étoiles vacillantes

Qui s’avancent vers le centre de ces galaxies évanescentes

Ni temps, ni dimension, ni sens

L’Univers deviendra comme avant sa naissance

Ciel noir

Писати – це перша дія позбавленої волі людини

Я маю як доказ імена в’язнів, викарбувані на стінах в’язниць

І це чисте, як любов молодих людей

Нарікання людей стає гучнішим, ми ледве живемо, ми вже вмираємо

Це шум підвалів піднімається вгору і заважає цим довбаним мешканцям

Щоб поїхати далеко, я обдурив, трахнув поїзд і його повні тарифи

Бетон сказав мені: «У тебе гаряча голова», але найгірше в житті

Справа не в тому, що з тобою щось трапиться, а в тому, що з тобою нічого не відбувається

Якщо хтось із моїх втомиться, ми беремо це на себе

А якщо хтось із моїх впаде, ми його піднімемо

Але, якщо хтось із моїх піде, я не можу пережити це

Навіть якщо я вірю, що ми йдемо звідси, щоб відродитися краще

Ми будемо там для його матері, один мій падає, ми його піднімемо

Ми будемо там для його re-mè, ми залишимо лише для того, щоб відродитися краще

Тіло впізнають у коронера

Вчора знову він любив на розі

Коли життя приходить до вас ляпаса, потрібні cojones

Ще одна сторінка з собачими вухами, гріх, підтверджений до того, як ми відродимося

Хочете зробити кілька цифр і в кінцевому підсумку бути коронованим?

Хочеш вибити всі двері, подумай про протяг

Ще не-не-не чесно, визнаю, моє серце розривається

У мене тільки один засіб, це любов, соромно, що мені хтось допомагає

Я маю підтримку своїх молодих вовків, за деякими я сумую

Попереду ще милі, перш ніж ми відродимося

Коли твоя щаслива зірка скромна, чорне небо

Сльоза, що очищає зіниці, виходить наркоман

Клинок, про який ми поговоримо пізніше, але який на даний момент

На громадських туалетах гравірується лише «Допомога».

Що ви знаєте про кеуме, який стріляє?

Виживання коштує ціни наркомана, який страждає від болю

Одинокий чоловік з брудним лезом, раптом душа виходить

Приглушений звуком відкриття банки

Ми йдемо відроджуватися

Зигзагоподібний або чесний курс

Всі йдуть, щоб відродитися

Хто буде там для його пере-мені?

Я маю любов як ліки

Ми йдемо, щоб відродитися, темне небо, темне небо

Два, три, чотири

Аааааааааааааа

Ах ах ах ах ахахах

Діабі, ти скажи мені, коли це добре

Аааааааааааааа

Аааааааааааааа

Над хмарами яскраво світить сонце

Повернувшись на землю, небо чорне, мати ховає мертвих

Всі в одному човні, але куди ми йдемо?

Ми всі сліпі в цьому конвої

Перехожі мають маски і пожирають все, як масу

Хто схожий на Безликого з фільму «Понесені духами».

Демони збираються навколо тіла, яке ми підбираємо

І кров виглядає чорнішою у світлі гіроскопа

Вони думають лише про мільйони, тому я беру посилання без них

Я опиняюся на вершині і стаю левом

любов - це сутність

Смерть - це народження

Одного дня від тих проклятих уст нічого не залишиться

Жодного з тих туманних горизонтів, що жовтіють

Нічого не залишилося від наших матерів, від наших синів, від мого запису

Від цих блювотних вулканів нічого не залишиться

І тоді жодного відлуння грози

Плюс трохи пилку і плюс грам солі

І жодної стружки падаючих хмар

Коли залізобетонні големи шкрябають небо

Від мерехтливих зірок нічого не залишиться

Які просуваються до центру цих швидкоплинних галактик

Немає часу, немає виміру, немає сенсу

Всесвіт стане таким, як до свого народження

Чорне небо