Чувства - НАZИМА

И пускай мне скажут, что всё пройдёт однажды -

Тебя я вижу в каждом, и сердцу не прикажешь.

Эти чувства ранят, снова, я сгораю;

Может стоит с тобой нам всё начать сначала;

Чувства!

Забыть всё это невозможно.

Собрать осколки воедино.

И нас с тобой оставить в прошлом.

Воспоминание - выстрел в спину.

И каждый раз силуэт твой возникает в толпе;

Всё это кажется мне - скажи, зачем?

Легко расстались с тобой, чтобы уйти от измен -

Но не решили проблем.

И пускай мне скажут, что всё пройдёт однажды -

Тебя я вижу в каждом, и сердцу не прикажешь.

Эти чувства...

Где-то в памяти осколки лета

Прозвенели фразами в куплетах.

На террасе сидя вечером под пледом

В чужом городе легко одета.

Сквозняки заходят под кожу,

Маяки от парней прохожих.

Они так далеки, кто бы знал, Боже -

Как дураки хотят одно и тоже.

Мне бы с птицами лететь на море.

Растворить все мысли в полёте на просторе.

Не думать о тебе, не вспоминать нас ,

И не касаться пальцами мокрых глаз.

Тебя уже я отпустила .

Пока забыть ещё не хватает силы.

Был таким родным, а стал совсем не милым -

И разошлись дороги;

я тебе все простила.

И пускай мне скажут, что всё пройдёт однажды -

Тебя я вижу в каждом, и сердцу не прикажешь.

Эти чувства ранят, снова, я сгораю;

Может стоит с тобой нам всё начать сначала -

Чувства!

Чувства!

І нехай мені скажуть, що все пройде якось -

Тебе я бачу в кожному, і серцю не накажеш.

Ці почуття ранять, знову, я згоряю;

Може, варто з тобою нам все почати спочатку;

Почуття!

Забути це неможливо.

Зібрати уламки воєдино.

І нас з тобою залишити у минулому.

Спогади – постріл у спину.

І щоразу силует твій з'являється в натовпі;

Все це здається мені – скажи, навіщо?

Легко розлучилися з тобою, щоб уникнути зрад -

Але не вирішили проблем.

І нехай мені скажуть, що все пройде якось -

Тебе я бачу в кожному, і серцю не накажеш.

Ці почуття...

Десь у пам'яті уламки літа

Продзвеніли фразами в куплетах.

На терасі сидячи увечері під пледом

У чужому місті легко одягнена.

Протяги заходять під шкіру,

Маяки від хлопців перехожих.

Вони такі далекі, хто б знав, Боже -

Як дурні хочуть одне й те саме.

Мені б із птахами летіти на море.

Розчинити усі думки у польоті на просторі.

Не думати про тебе, не згадувати нас,

І не торкатися пальцями мокрих очей.

Тебе вже я відпустила.

Поки що забути ще не вистачає сили.

Був таким рідним, а став зовсім не милим.

І розійшлися дороги;

я тобі все вибачила.

І нехай мені скажуть, що все пройде якось -

Тебе я бачу в кожному, і серцю не накажеш.

Ці почуття ранять, знову, я згоряю;

Може, варто з тобою нам все почати спочатку -

Почуття!

Почуття!