Rosenkrieg - Nazar

Das Schicksal hatte euch zusammengeführt

Jedes Wort des einen hat das Herz des ander’n berührt

Und so habt ihr ein unendliches Verlangen verspürt

Doch diese Liebe mutierte zu einem kranken Geschwür

Hochzeitsfeier, Kinder kriegen, Wohnungskauf

So glücklich saht ihr auf den Fotos aus

Doch das Lächeln ist versteinert als beide sich streiten

Aus dem heißen Liebesschwur wurde eisiges Schweigen

Ich hielt mich zurück und hatte panische Angst

Denn meine Hoffnung zerbrach mit jedem Glas an der Wand

Mama weinte, so entstand zu Papa Distanz

So sind Tage, Wochen und Jahre vergang’n

In den alltäglichen Sumpf immer tiefer gerutscht

Jeder Fehler von ihr wurd zum Ventil für den Frust

So ging die Liebe zu Bruch, gab keine Heilung mehr hier

Und die Entscheidung von ihr stand auf dem Scheidungspapier

Es begann als die große Liebe

Die in Scherben endete, die jetzt am Boden liegen

Euren Bund hat nicht der Tod geschieden

Wir sind gefallene Blüten eurer Rosenkriege

Es kommt so anders als man denkt

Herz vergeben, Herz verschenkt

Und Fragen kamen auf: Wer kriegt das Sorgerecht jetzt?

Die schönen Worte war’n weg, wurden durch Dornen ersetzt

Schon morgens um 6 brach meine Welt wieder ein

Und so fehlte mir auf jedem Weg die Selbstsicherheit

Denn ich dachte damals, es war meine eigene Schuld

Und vielleicht reicht für die Versöhnung nur ein kleiner Impuls

Obwohl ich für das Scheitern eurer Liebe sicher nichts konnte

Stand ich entwurzelt da zwischen den Fronten

Gesplittete Konten und die Hoffnung verschwand

Zwei gebrochene Herzen mit 'nem Loch in der Wand

Papa wurde glücklich mit 'ner Neuen im Arm

Ich wurd verrückt, als er sein Kind mit seiner Freundin bekam

Wie es schien, waren wir für dich kein Riesenverlust

Denn als du gingst, ging auch unsere Familie kaputt

Und die Liebe zu Bruch, gab keine Heilung mehr hier

Und die Entscheidung von ihm stand auf dem Scheidungspapier

Wir seh’n, wie die Hoffnung verwelkt

Wenn im Winter eure Knospe zerfällt

Nichts mehr blüht auf dem trockenen Feld

Ein tiefer Riss im gebrochenen Fels

So verlier’n sich eure Fährten im Wind

Wenn Erinnerung’n zu Scherben zerspring’n

Ihr maltet euch ein Herz in Sand

Das, als die Flut kam, im Meer versank

Es kommt so anders als man denkt

Herz vergeben, Herz verschenkt

Звела вас доля

Кожне слово одного торкалося серця іншого

І так ти відчув нескінченне бажання

Але ця любов переросла в хвору виразку

Весілля, народження дітей, покупка квартири

Ви виглядали такими щасливими на фотографіях

Але посмішка скам’яніла, коли обидва сперечаються

Гаряча клятва кохання перетворилася на крижану тишу

Я стримався і злякався

Бо моя надія розбивалася з кожним склом на стіні

Мама плакала, тому від тата була відстань

Так пройшли дні, тижні й роки

Все глибше і глибше ковзав у буденне болото

Кожна її помилка стала джерелом розчарування

Так любов зламалася, тут уже не було зцілення

І її рішення було написано на документах про розлучення

Почалося як велике кохання

Який закінчився уламками, які зараз лежать на землі

Ваш зв'язок не розірвала смерть

Ми опали квіти твоїх Війн троянд

Виявляється зовсім інакше, ніж ви думаєте

Серце прощене, серце віддано

І виникли питання: хто тепер отримує опіку?

Зникли красиві слова, замінені шипами

Мій світ знову завалився о 6 ранку

І тому мені не вистачало впевненості в собі на кожному шляху

Тому що тоді я вважав, що це моя вина

І, можливо, для примирення достатньо лише невеликого імпульсу

Хоча я, звичайно, не міг нічого вдіяти з невдачею твого кохання

Я стояв вирваний між фронтами

Розділили рахунки і надія зникла

Два розбитих серця з діркою в стіні

Тато зрадів новому на руках

Я збожеволіла, коли у нього була дитина зі своєю дівчиною

Очевидно, ми не були великою втратою для вас

Бо коли ти пішов, наша сім’я також розпалася

І любов зламана, тут уже не було зцілення

І його рішення було написано на документах про розлучення

Ми бачимо, як згасає надія

Коли взимку ваша брунька розпадеться

На сухому полі вже нічого не цвіте

Глибока тріщина в розбитій скелі

Тож ваші сліди губляться на вітрі

Коли спогади розсипаються на шматки

Ви намалювали собі серце на піску

Що, коли настав приплив, занурився в море

Виявляється зовсім інакше, ніж ви думаєте

Серце прощене, серце віддано