Amt2 - Nazar

An manchen Tagen sagst du mir: «Verdammt, ich hasse dich!»

Hättest mich seit Jahren schon verlassen, doch du schaffst es nicht

Hast mir so oft gedroht, für immer zu gehen

Doch anscheinend ist es schlimmer, mich nie wieder zu sehen, ey

An manchen Tagen sagst du mir wieder, wie krank ich sei

Dann hast du Angst vor mir, doch du hast auch Angst allein

Manchmal wünschst du dir, ich würde jemand anders sein

Doch deine Sorgen würdest du mit niemand andern teilen

An manchen Tagen fühlst du dich von mir erdrückt

Doch an anderen entfernst du dich ein Stück

Du willst die Freiheit, die du aufgegeben hast

Doch du entscheidest selber, was du aus der Ehe machst

An manchen Tagen willst du streiten ohne Sinn

Denn du suchst nach einem Grund doch die Verzweiflung macht dich blind

Du denkst, dass deine Reise erst beginnt

Und beweist dir damit selber, was wir beide nicht mehr sind

An manchen Tagen will ich aufhören, aufgeben, rausgehen, die Stille bringt mich

um

Ich brauche meine Freiheit, meine Stimme ist verstummt

Bleib ich länger noch bei dir, raubt es mir meine Vernunft

An manchen Tagen willst du aufhören, aufgeben, rausgehen, die Stille macht dich

krank

Hörst du meine Stimme?

Ihr Klänge sind verbrannt

Bleibst du länger noch bei mir, bringt es dich um den Verstand

An so vielen Tagen denke ich, die Ehe muss wie ein Gefängnis sein

Denn auch die 200 Quadratmeter engen mich ein

Haben am Anfang unsere Freiheit respektiert

Doch nach all den Jahren sind wir beide leider nicht mehr wir

An manchen Tagen liegt es nicht in meiner Hand

An anderen drückt dich dann genau diese an die Wand

Es ist paradox, denn jeder deiner Blicke macht mich krank

Aber schaust du mich nicht an, bringt es mich um den Verstand

An manchen Tagen sag ich dir, ich möchte Kinder haben

Doch die Probleme, die wir haben, will ich ihn' ersparen

Träume und Wünsche verblassten mit den Jahren

Wir reden zwar, doch haben uns mittlerweile nichts zu sagen

An manchen Tagen will ich streiten ohne Sinn

Ja, ich such nach einem Grund, denn die Verzweiflung macht mich blind

Ich denk, dass meine Reise erst beginnt

Und beweis mir damit selber, was wir beide nicht mehr sind

An manchen Tagen will ich aufhören, aufgeben, rausgehen, die Stille bringt mich

um

Ich brauche meine Freiheit, meine Stimme ist verstummt

Bleib ich länger noch bei dir, raubt es mir meine Vernunft

An manchen Tagen willst du aufhören, aufgeben, rausgehen, die Stille macht dich

krank

Hörst du meine Stimme?

Ihr Klänge sind verbrannt

Bleibst du länger noch bei mir, bringt es dich um den Verstand

Деколи ти говориш мені: «Блін, я тебе ненавиджу!»

Покинув би мене багато років тому, але ти не можеш

Стільки разів погрожував мені піти назавжди

Але, мабуть, гірше ніколи мене більше не бачити

Деколи ти знову говориш мені, як я хворий

Тоді ти боїшся мене, але боїшся і самотнього

Іноді ти хочеш, щоб я був кимось іншим

Але ти б ні з ким не поділився своїми турботами

Деколи ти почуваєшся роздавленим мною

Але в інших ви трохи відмежуєтесь

Ти хочеш свободи, від якої відмовився

Але ви самі вирішуєте, що робити з шлюбом

Іноді без причини хочеться посперечатися

Тому що ви шукаєте причину, але відчай засліплює вас

Ви думаєте, що ваша подорож тільки починається

І доводить собі те, чим ми обидва більше не є

Деякі дні я хочу зупинитися, здатися, вийти, тиша мене бере

навколо

Мені потрібна свобода, мій голос мовчить

Якщо я залишуся з тобою довше, це позбавить мене розуму

Деякі дні хочеться зупинитися, здатися, вийти, тиша змушує вас

Хворий

ти чуєш мій голос?

Ваші звуки спалені

Якщо ти залишишся зі мною довше, це зведе тебе з розуму

Так багато днів я думаю, що шлюб має бути схожим на в’язницю

Бо навіть 200 квадратних метрів мене звужують

Спочатку ми поважали нашу свободу

Але після всіх цих років, на жаль, ми вже не ми

Деколи це не з моїх рук

На інших це саме те, що штовхає вас до стіни

Це парадоксально, бо кожен твій погляд викликає у мене нудоту

Але якщо ти не дивишся на мене, це зводить мене з розуму

Через кілька днів я скажу тобі, що хочу мати дітей

Але я хочу позбавити його від наших проблем

Мрії та бажання з роками згасли

Ми розмовляємо, а поки нам нема що сказати один одному

Деколи хочеться посперечатися без причини

Так, я шукаю причину, бо відчай засліплює мене

Я думаю, що моя подорож тільки починається

І доведи мені, чим ми обидва більше не є

Деякі дні я хочу зупинитися, здатися, вийти, тиша мене бере

навколо

Мені потрібна свобода, мій голос мовчить

Якщо я залишуся з тобою довше, це позбавить мене розуму

Деякі дні хочеться зупинитися, здатися, вийти, тиша змушує вас

Хворий

ти чуєш мій голос?

Ваші звуки спалені

Якщо ти залишишся зі мною довше, це зведе тебе з розуму