Сказка про царя и про чеботаря - Натан Эфрос, Пётр Ярославцев

Жили-были грозный царь

И веселый чеботарь.

Грозный царь страною правил.

Чеботарь заплатки ставил.

И жилось чеботарю

Веселее, чем царю.

Царь не ест, не спит спокойно,

У царя пиры да войны,

А сапожник в мастерской

Тянет дратву день-деньской,

Шьет, кроит и ставит латку,

А потом возьмет трехрядку,

Скажет: - Ну-ка, запоем!

-

И зальется соловьем.

В пляс пойдут его ребята -

Так, что пол трещит дощатый!

Но прослышал государь,

Как беспечен чеботарь.

Издает приказ он краткий:

"Запрещаем класть заплатки

На башмак и на сапог.

Нарушителей - в острог!"

У царя и власть и сила.

Чеботарь припрятал шило,

Дратву, нож и молоток,

Мастерскую - на замок

И сидит себе на рынке,

Чистит публике ботинки.

До того натрет башмак,

Что блестит он, точно лак.

Царь узнал про эту чистку,

Пишет новую записку:

"С пары чищеных сапог

Троекратный брать налог!"

Чеботарь опять без дела,

Ждать работы надоело,

Взял он в руки два ведра

Да к реке пошел с утра.

Стал он в жаркую погоду

Продавать речную воду:

- Подходи, народ, сюда,

Вот холодная вода!

За копейку выпьешь кружку,

А полкружки за полушку!

Поступил к царю донос:

- Появился водонос.

Воду носит он народу,

А верней, мутит он воду!

Бородою царь потряс

И велел писать приказ:

"Запрещается народу

Пить в жару сырую воду!"

Сел на камень водонос,

Загрустил, повесил нос,

И жена и дети босы...

- Не пойти ли мне в матросы?

Я и ловок, и силен,

И смекалкой наделен.

Входит он в контору флота,

Говорит: - Служить охота,

То есть плавать по морям -

Нынче здесь, а завтра там!

Видят - парень он здоровый,

Рост приличный, двухметровый.

Взяли малого во флот.

Вот однажды царь плывет

На своей на царской яхте,

А моряк стоит на вахте.

Вдруг поднялся ураган.

Смыты с борта капитан,

И помощник, и матросы.

Гонит яхту на утесы...

Так и есть!

Раздался треск,

А потом зловещий плеск.

Где пробоина?

У носа.

Боцман требует матроса:

- Надо, брат, заплату класть,

Чтобы судну не пропасть!

Говорит матрос: - Положим!

Положить заплату можем,

Но простите: ваша власть

Не велит заплаты класть!..

Царь выходит из каюты,

Непричесанный, разутый.

По колено борода,

По колено и вода.

Подзывает он матроса,

Все того же водоноса.

Молит жалобно: - Нырни

Да пробоину заткни!

Награжу тебя чинами,

Галунами, орденами,

Сколько ты воды хлебнешь,

Столько чести наживешь.

За глоток воды студеной -

По медали золоченой!

А матрос царю в ответ:

- Воду пить приказа нет.

Не велели вы народу

Пить в жару сырую воду!

Ну да ладно.

Я нырну.

Не идти же нам ко дну...

Только вы уж извините -

Все приказы отмените,

Или каждый ваш приказ

Обернется против вас!

Жили-були грізний цар

І веселий сапожник.

Грізний цар країною правив.

Чоботар латки ставив.

І жилося чеботареві

Веселе, ніж цареві.

Цар не їсть, не спить спокійно,

У царя бенкети та війни,

А шевець у майстерні

Тягне дратву день-денний,

Шиє, кроїть і ставить латку,

А потім візьме трирядку,

Скаже: - Ану, заспіваємо!

-

І заллється солов'ям.

У танець підуть його хлопці -

Так, що підлога тріщить дощата!

Але почув государ,

Як безпечний чеботар.

Видає наказ він короткий:

"Забороняємо класти латки

На черевик та на чобіт.

Порушників – у острог!"

У царя і влада, і сила.

Чоботар приховав шило,

Дратву, ніж та молоток,

Майстерню – на замок

І сидить собі на ринку,

Чистить публіці черевики.

До того натре башмак,

Що блищить він, наче лак.

Цар дізнався про цю чистку,

Пише нову записку:

"З пари чистих чобіт

Триразовий брати податок!"

Чоботар знову без діла,

Чекати роботи набридло,

Взяв він у руки два відра

Та до річки пішов уранці.

Став він у спеку

Продавати річкову воду:

- Підходь, народ, сюди,

Ось холодна вода!

За копійку вип'єш кухоль,

А півкухлі за полушку!

Вчинив до царя донос:

- З'явився водонос.

Воду носить народу,

А точніше, каламутить він воду!

Бородою цар потряс

І наказав писати наказ:

"Забороняється народу

Пити в спеку сиру воду!

Сів на камінь водонос,

Засумував, повісив ніс,

І дружина та діти боси...

- Чи не піти мені в матроси?

Я і спритний, і сильний,

І кмітливістю наділений.

Входить він у контору флоту,

Каже: - Служити полювання,

Тобто плавати морем -

Нині тут, а завтра там!

Бачать – хлопець він здоровий,

Зростання пристойне, двометрове.

Взяли малого у флот.

Ось якось цар пливе

На своїй царській яхті,

А моряк стоїть на вахті.

Раптом зчинився ураган.

Змиті з борту капітан,

І помічник, і матроси.

Гонить яхту на скелі...

Так і є!

Пролунав тріск,

А потім зловісний плескіт.

Де пробоїна?

Біля носа.

Боцман вимагає матроса:

- Треба, брат, латку класти,

Щоб не пропасти судну!

Говорить матрос: - Покладемо!

Покласти латку можемо,

Але вибачте: ваша влада

Не велить латки класти!

Цар виходить із каюти,

Непричесаний, роззутий.

По коліно борода,

По коліно та вода.

Закликає він матроса,

Те саме водоносу.

Молить жалібно: - Нирні

Та пробоїну заткни!

Нагороджу тебе чинами,

Галунами, орденами,

Скільки ти води хлібнеш,

Стільки честі наживеш.

За ковток води студеної -

З медалі золоченої!

А матрос царю у відповідь:

– Воду пити наказу немає.

Не вели ви народу

Пити у спеку сиру воду!

Ну та гаразд.

Я пірну.

Не йти ж нам на дно...

Тільки ви вже вибачте

Усі накази скасуйте,

Або кожен ваш наказ

Обернеться проти вас!