О том, как книжки наказали Гришку - Натан Эфрос, Пётр Ярославцев

- 1 -

У Скворцова

Гришки

Жили-были

Книжки -

Грязные,

Лохматые,

Рваные,

Горбатые,

Без конца

И без начала,

Переплеты -

Как мочала,

На листах -

Каракули.

Книжки

Горько

Плакали.

- 2 -

Дрался Гришка с Мишкой.

Замахнулся книжкой,

Дал разок по голове -

Вместо книжки стало две.

- 3 -

Горько жаловался Гоголь:

Был он в молодости щеголь,

А теперь, на склоне лет,

Он растрепан и раздет.

У бедняги Робинзона

Кожа содрана с картона,

У Крылова вырван лист,

А в грамматике измятой

На странице тридцать пятой

Нарисован трубочист.

В географии Петрова

Нарисована корова

И написано: "Сия

География моя.

Кто возьмет ее без спросу,

Тот останется без носу!"

- 4 -

- Как нам быть?

- спросили книжки.

-

Как избавиться от Гришки?

И сказали братья Гримм-

- Вот что, книжки, убежим!

Растрепанный задачник,

Ворчун и неудачник,

Прошамкал им в ответ:

- Девчонки и мальчишки

Везде калечат книжки.

Куда бежать от Гришки?

Нигде спасенья нет!

- Умолкни, старый минус, -

Сказали братья Гримм, -

И больше не серди нас

Брюзжанием своим!

Бежим в библиотеку,

В свободный наш приют, -

Там книжки человеку

В обиду не дают!

- Нет, - сказала "Хижина

Дяди Тома", -

Гришкой я обижена,

Но останусь дома!

- Идем!

- ответил ей Тимур.

-

Ты терпелива чересчур!

- Вперед!

- воскликнул Дон-Кихот.

И книжки двинулись в поход.

- 5 -

Беспризорные калеки

Входят в зал библиотеки.

Светят лампы над столом,

Блещут полки за стеклом.

В переплетах темной кожи,

Разместившись вдоль стены,

Словно зрители из ложи,

Книжки смотрят с вышины.

Вдруг

Задачник-

Неудачник

Побледнел

И стал шептать:

- Шестью восемь -

Сорок восемь,

Пятью девять -

Сорок пять!

География в тревоге

К двери кинулась, дрожа.

В это время на пороге

Появились сторожа.

Принесли они метелки,

Стали залы убирать,

Подметать полы и полки,

Переплеты вытирать.

Чисто вымели повсюду.

И за вешалкой, в углу,

Книжек порванную груду

Увидали на полу -

Без конца и без начала,

Переплеты - как мочала,

На листах - каракули...

Сторожа заплакали:

- Разнесчастные вы книжки,

Истрепали вас мальчишки!

Отнесем мы вас к врачу,

К Митрофану Кузьмичу.

Он вас, бедных, пожалеет,

И подчистит, и подклеит,

И обрежет, и сошьет,

И оденет в переплет!

- 1 -

У Скворцова

Гришки

Жили були

Книжки

Брудні,

Кудлаті,

Рвані,

Горбаті,

Без кінця

І без початку,

Палітурки -

Як мочала,

На аркушах -

Doodle.

Книжки

Гірко

Плакали.

- 2 -

Бився Грицько з Мишком.

Замахнувся книжкою,

Дав раз по голові -

Замість книжки стало дві.

- 3 -

Гірко скаржився Гоголь:

Був він у молодості чепурунок,

А тепер, на схилі літ,

Він розпатланий і роздягнений.

У бідолахи Робінзона

Шкіра здерта з картону,

У Крилова вирвано лист,

А в граматиці зім'ятою

На сторінці тридцять п'ятої

Намальований сажотрус.

У географії Петрова

Намальована корова

І написано: "Сія

Географія моя.

Хто візьме її без попиту,

Той залишиться без носа!

- 4 -

- Як нам бути?

- спитали книжки.

-

Як позбутися Гришки?

І сказали брати Грімм-

- Ось що, книжки, втечемо!

Розпатланий задачник,

Ворчун та невдаха,

Прошамкав їм у відповідь:

- Дівчата та хлопчики

Скрізь калічать книжки.

Куди тікати від Гришки?

Ніде порятунку немає!

- Замовкни, старий мінус, -

Сказали брати Грімм, -

І більше не серди нас

Бурчанням своїм!

Біжимо до бібліотеки,

У вільний наш притулок, -

Там книжки людині

В образу не дають!

- Ні, - сказала "Хатина

Дядьки Тома", -

Гришкою я скривджена,

Але залишусь удома!

- Ходімо!

– відповів їй Тимур.

-

Ти терпляча надто!

– Вперед!

- вигукнув Дон Кіхот.

І книжки рушили у похід.

- 5 -

Безпритульні каліки

Входять до зали бібліотеки.

Світлять лампи над столом,

Блищать полиці за склом.

У палітурках темної шкіри,

Розмістившись уздовж стіни,

Наче глядачі з ложі,

Книжки дивляться з висоти.

Раптом

Задачник-

Невдах

Зблід

І почав шепотіти:

- Шістьма вісім -

Сорок вісім,

П'ять дев'ять -

Сорок п'ять!

Географія у тривозі

До дверей кинулась, тремтячи.

В цей час на порозі

З'явилися сторожа.

Принесли вони волоті,

Стали зали прибирати,

Підмітати підлогу та полиці,

Плетіння витирати.

Чисто вимели всюди.

І за вішалкою, у кутку,

Книжок порвану купу

Побачили на підлозі -

Без кінця та без початку,

Палітурки - як мочала,

На листах - каракулі.

Сторожа заплакали:

- Рознещасні ви книжки,

Витріпали вас хлопчаки!

Віднесемо ми вас до лікаря,

До Митрофана Кузьмича.

Він вас, бідних, пошкодує,

І підчистить, і підклеїть,

І обріже, і пошиє,

І одягне в палітурку!